Межигірський Спасо-Преображенський монастир: козацький «Білий Спас», Катерина ІІ, розстріл 1935 року — що бачити сьогодні • Монастирі, Монастирі: Київ та Київська область

Межигірський Спасо-Преображенський монастир (Києво-Межигірський, «Білий Спас») — легендарний чоловічий монастир козацької доби в урочищі Межигір’я на правому березі Дніпра, неподалік села Нові Петрівці та Вишгорода. За переказом його печери вирили грецькі ченці ще в IX–X століттях; достовірні відомості історії починаються з XVI століття. Монастир був духовним центром запорозького козацтва, джерелом «Межигірського літопису», — і, трагічно, місцем подвійного знищення: 1935 року більшовики розібрали комплекс під урядові дачі, на яких пізніше виникла резиденція «Межигір’я». [1][3][6]

Коротко про монастир

Повна назва: Києво-Межигірський Спасо-Преображенський монастир («Білий Спас»).
Розташування: урочище Межигір’я, біля с. Нові Петрівці, Вишгородський район, Київська область (правий берег Дніпра).
Заснування: за переказом — грецькими ченцями за митрополита Михаїла (988); достовірні згадки — початок XVI століття.
Головна роль: духовний центр запорозького козацтва (з 1630), «Білий Спас» з власним літописом, бібліотекою і фаянсовою мануфактурою XVIII століття.
Руйнація: 1787 (Катерина ІІ), остаточно — 1935 (Політбюро ЦК КП(б)У).
Статус: не діє; територія — Національний заповідник-резиденція «Межигір’я»; планується відродження монастиря.

Історія Межигірського монастиря

Легендарні печери й княжий реквізит

За давнім переказом, монастир заклали грецькі ченці, які 988 року висадилися тут на чолі з митрополитом Михаїлом. Інша версія пов’язує заснування з Володимиром Хрестителем, третя — з князем Андрієм Боголюбським (в 1151 році він нібито поставив тут кам’яну церкву Білого Спаса). Документально монастир простежується з початку XVI століття: тоді була одна церква святого Миколая, а братія отримувала медову данину з навколишніх сіл — Вишгорода, Петрівець, Товстого Ліса, Козарович та інших; губернаторам і митрополитам було заборонено втручатися в монастирські справи. [3][6][7]

1592–1717: від Косинського до козацького шпиталю

У 1592 році під час повстання Кшиштофа Косинського монастир був пограбований і до кінця століття лишався запустілим. Відродження почалося після 1599 року за ігумена Афанасія; з 1630 року Межигір’я стає монастирем запорозького козацтва — шпиталем і притулком для старих і скалічених козаків; на цей час тут жило 150 ченців. Ігумен Варнава Лебедович (1630–1665) перетворив обитель на фортецю. У травні 1651 року ктитором монастиря стає Богдан Хмельницький: за його універсалом до монастирських володінь перейшли Нові Петрівці, Вишгород, Мощун. [1][4][6]

Межигір’я прославилася фаянсовою мануфактурою (XVIII ст.), власним літописом, бібліотекою. З переказами пов’язаний похоронний некрополь — тут, імовірно, спочивали полковники Семен Палій, Самусь та Остап Гоголь (пращур письменника). [3][7]

1786: пожежа в присутності Катерини ІІ

У квітні 1786 року, напередодні візиту імператриці Катерини ІІ до Києва, монастир спалахнув. За популярною легендою, запорожці самі підпалили обитель, аби цариця, що знищила Січ, «не могла милуватися його красою»; наступного, 1787 року, указом Катерини монастир ліквідували, а багатства конфіскувано до скарбниці. Тарас Шевченко закарбував цей жест у вірші: «Як цариця з Нечосою Києвом ходила / і Межигірського Спаса вночі запалила». [2][4][7]

Жіноча обитель 1894–1919 і радянські стратегії

На початку XIX століття відбудовано дві кам’яні храми й відновлено богослужіння. Митрополит Платон (Городецький) у 1885–1886 роках відновив монастир; з 1894 року він діяв як жіночий, підпорядкований Покровському монастирю в Києві, — до закриття більшовиками (1919/1923). У 1923–1931 роках будинки займав Межигірський художньо-керамічний технікум, з 1928 року — інститут; келії заселила комуна бойчукістів. 1931 року зруйновано іконостас Спасо-Преображенського собору. [5][6][7]

1935: рішення Політбюро про дачі

1933 року будівлі передано під будинок відпочинку письменників України. 13 квітня 1935 року Політбюро ЦК КП(б)У ухвалило передати територію колишнього монастиря (136,9 га) під урядові дачі. У вересні 1935 року розпочалося знесення: собор і келії підірвали й розібрали на цеглу; під фундаментом однієї з келій знайдено велику бібліотеку рукописних книг, доля якої — загадка (частина потрапила до Краснодарського архіву). Від комплексу залишилася лише криниця. На звільненій землі виросла державна дача, згодом — резиденція «Межигір’я», яка сьогодні є національним заповідником-парком; у 2015 році тут освячено капличку ченцями Видубицького монастиря. Відродження козацького монастиря обговорюється десятиліттями. [2][3][5]

Що подивитися зараз

Залишки фундаментів і територія резиденції «Межигір’я» — місце становища собору й садиби.
Монастирська криниця — єдина автентична річ комплексу.
Каплиця, освячена 2015 року, — точка сучасного молитовного відродження.
Парк і панорама Дніпра із Замкової гори.

Практична інформація

Адреса: Вишгородський район, с. Нові Петрівці, урочище Межигір’я (Київська область).
Як дістатися: з Києва — трасою на Вишгород (близько 20 км); в’їзд у «Межигір’ю» — платний, за розкладом парку.
Монастиря немає: монастир не діє; можна оглянути локацію й капличку.
Контекст: добре поєднувати з Вишгородом (Вишгородський заповідник) і Києво-Печерською лаврою.
Документалістика: про знищення 1935 року — експозиційні матеріали музею.

Часті запитання

Коли засновано Межигірський монастир?

Перекази ведуть до 988 року (грецькі ченці за митрополита Михаїла); надійні документи — з початку XVI століття. [3][6]

Чому він важливий для козацтва?

З 1630 року був шпиталем і духовним центром запорожців; ктитором був Богдан Хмельницький (1651). [1][6]

Коли монастир ліквідовано вперше?

1787 року — указом Катерини ІІ після пожежі 1786 року, якої, за легендою, навмисне запалили запорожці. [2][4]

Як знищено остаточно?

Рішенням Політбюро від 13 квітня 1935 року територію передано під урядові дачі; собор і келії підірвано; книги викинуто чи розікрадено. [2][5]

Чи буде монастир відбудовано?

Формального рішення немає; існують громадські ініціативи й освячена капличка 2015 року. [2][3]

Висновок

Межигір’я — парадокс української пам’яті: місце, де запорожець молився за Богдана, стало домівкою президентської корупції. Знищений 1935 року «Білий Спас» сьогодні понукає питання про вартість нашого ставлення до спадщини — і про відбудову. [2][5]

Межигірський Спасо-Преображенський монастир: козацький «Білий Спас», Катерина ІІ, розстріл 1935 року — що бачити сьогодні