Того самого Слово про віру й повчання для тих, котрі кажуть, що неможливо тим, котрі перебувають у світі і мають житейські турботи, досягти досконалости в чеснотах

Того самого преподобного отця нашого Симеона Нового Богослова Слово про віру й повчання для тих, котрі кажуть, що неможливо тим, котрі перебувають у світі і мають житейські турботи, досягти досконалости в чеснотах, і розповідь про це на початку вельми корисна озлюблені мої браття та отці! Вельми добре й душекорисне є діло проповідувати всім укупі велику й безконечну милість всеблагогой всемилостивого Бога нашого і являти всім браттям нашим христи янам безодню милосердя й благости Божої, яку має до нас. Я ж, як вам відомо, браття мої, не творив ні постів суворих і численних, ні чувань, не лежав на долівці, ні не чинив подібних до цих суворих надмірних тілесних умертвлень, але пізнав свою негідність, і помислив про гріхи свої, й осудив себе, і смирився, і многомилостивий і всеблагий Господь спас мене цим, як каже й божественний Давид: “Я упокорився, і Він урятував мене” (Пс. 114, 6). І, щоб довго не говорити, я вірив тільки Божим словам, і Господь Бог мій прийняв мене через цю віру. Багато-бо є перешкод, котрі не дають набуватисмирення, а щоб знайти віру і повірити словам Божим – нема жодної пере шкоди. Тому-то, коли всією нашою душею захочемо віднайти віру, відразу без усяких зусиль віднаходимо її, адже віра – це дар всеблагого Бога, дарований нам за нашою природою, щоб ми мали його у своєму розпорядженні, і мали тоді, коли хочемо. Тож бачимо, що й скіфи, і варвари, і всі народи за своєюприродою мають віру, і кожен вірить словам іншого, і являють віру між со бою. І щоб побачили ви це на ділі, а не на словах, вислухайте таку розповідь. Один юнак, на ім’я Георгій, вельми юний віком – близько 20 років, жив занаших часів у Константинополі, а був дуже гарний і такий на вигляд, що численні мали ганебні помисли щодо нього, а найбільше ті, котрі звичайно див ляться тільки на зовнішність людини і, не знаючи потаємних думок кожного, осуджують і стають для інших немудрими суддями. Цей юнак запізнав одного інока, святого мужа, що жив у якомусь константинопольському монастирі, і, виявляючи йому всі тайни серця свого, сказав і те, що хоче спастися і має велике бажання вийти зі світу і стати іноком. Чесний же той старець похвалив його намір і повчив його, як годилося, і дав йому прочитати книгу святогоМарка Подвижника про закон духовний. Юнак же прийняв її з таким бажанням і благоговінням, ніби її сам Бог послав йому, і дуже довіряв їй, бо сподівався одержати від читання велику користь, і, прийшовши до дому свого, ві дразу взявся читати її з великою уважністю, і прочитав усю вельми благоговійно тричі, і вчетверте, і ще не випускав її з рук, і, як очікував, мав велику користь із тієї книги. Проте вибрав тільки три глави і закарбував їху своєму серці, і поклав собі виконати їх на ділі, і зберегти з усякою уважні стю. У першій главі сказано таке: “Коли хочеш знайти зцілення душі своєї,треба мати велику старанність і дбайливість, аби чистою зберегти свою со вість, щоб не докоряла вона тобі в жодній речі, і які добрі діла вона скаже тобівчинити, щоб ти вчинив, не полінувався, а вчинив – і знайдеш велику користь”. У другій главі було сказано таке: “Хто намагається відчути дію Свя того Духа, ще не виконуючи Божих заповідей, схожий на щойно купленого раба, котрий просить господаря відпустити його на волю в той самий час,коли господар платить за нього”. А в третій главі було сказано так: “Хто мо литься устами і ще не здобув духовного розуміння і не вміє молитися умом, той схожий на того сліпого, що покликав: “Сину Давидів, змилуйся надомною!” (Лк. 18, 38). А той, хто здобув розум духовний і молиться умом і від криває очі своєї душі, схожий на того ж сліпого, коли вже зцілив його Господь від його сліпоти, коли побачив світло своїми очима й уздрів Господа, і вжене називав Його Сином Давидовим, а ісповідав Його Сином Божим і покло нився Йому, як годилося”. Ці три глави дуже сподобалися тому юнакові, і дуже він їм подивувався, і прийняв у душу свою, і повірив безсумнівно, щознайде велику користь, коли пильнуватиме добре свою совість, як каже святий Марко, і що насолодиться дарами Святого Духа і Його силою, коли збері гатиме Божі заповіді; і третє – що за даром Святого Духа сподобиться, щоб відкрилися очі його душі, й умом уздрить Господа. Тому-то, уповаючи бачитиневимовну красу Господню, поранений був у серці любов’ю до неї і мав велике бажання бачити її. Проте не чинив нічого іншого, як запевняв мене пізніше, а тільки таке: щовечора, коли відходив на своє ложе відпочивати, спо чатку творив молитву і поклони, які заповідав йому той святий старець, і тоді лягав відпочивати. Коли минув якийсь час, – а він добре прислухався до своєїсовісти, – коли виконував правило того старця, совість його сказала йому од ного вечора, щоб він ще й іншу молитву сотворив і поклони та щоб сказав ще й таке: “Господи, Ісусе Христе, помилуй мене!” – багато разів, скільки зможе. І він з великою старанністю послухав того, що йому сказала совість, і став безусякого сумніву чинити так, віруючи, що сам Бог сказав йому те, що він чинить. І відтоді не лягав відпочивати, поки не зробив спершу того, що підказувала йому зробити совість його. І коли він таким чином підкорявся своїй со вісті і вона його просвічувала, кажучи йому, щоб це творив багато разів, незабаром настільки виросла його молитва, що творив її, як я вже сказав, кожного вечора. За дня не було в нього сприятливого часу для молитви, тому що він начальствував над цілим домом одного великого князя і мав багато клопотів і діл, ходив щодня в царські палати, і не залишалося йому часу, щоб удень молитися, але щовечора, коли йшов на відпочинок, молився, як я уже сказав; і почало зігріватися серце його та приходити в умиління, і з очей його точилися многі сльози, і часто він творив колінопреклоніння, і промовлявчисленні молитви до Богоматері із зітханням та сердечним болем; й уявляю чи, що стоїть перед Господом, і припадаючи до Його пречистих ніг, молив Його зі сльозами, щоб змилувався над ним, як над сліпим, що про нього кажесвященне Євангеліє, і щоб дарував світло очам його. І день у день сяяла молитва, що творив її всяк вечір і аж до півночі, а коли молився – стояв нерухо мо, як стовп, і не переступав з ноги на ногу, і зовсім не рухалося його тіло, і не поглядав сюди й туди, але стояв із великим страхом і трепетом, не дрімаючи й не впадаючи у зневіру і не лінуючись. Одного ж бо вечора, коли молився і мислено говорив умом своїм так: “Боже, милостивий будь мені грішному”, – раптом освітило його якесь божественне сяйво і він наповнився того світла, і став той блаженний юнак Георгій у захопленні і забув про себе самого, що він перебуває в домі, бо скрізь бачив світло, і був як не при собі, і не тямив себе: чи він ходить по землі, чи стоїть на повітрі; і не мав ніякої, зовсім ніякої тілесної чи мирської турботи, але цілком забув про весь світ, і змінився весь, і був з’єднаний із тим божественним світлом, і здавалося йому, що й він сам став світлом, і був увесь повний сліз і невимовної радости; і таким чином його ум був захоплений до неба і там бачив він інше світло, набагато світліше, і в тому світлі побачив він святого того старця, котрий дав йому, як ми вже казали, книгу авви Марка і правило, котре він творив. Я ж, коли почув це від юнака, зрозумів, що молитва святого старця вельми сприяла цьому, і таке давБог, аби показати юнакові, в якій високій чесноті перебував той святий старець, тому-то й бачив його, що стояв у тому світлі. Тоді той юнак, котрий ба чив оце видіння, отямився і був повний, як казав, радости й жаху і виточувавзі свого серця сльози, а разом із тими сльозами відчував і велику радість. Нарешті приліг на своє ложе, аби трохи відпочити, і тоді ж заспівав півень і не вдовзі почали клепати в церквах на утреню. Устав тоді юнак, аби, за своїм звичаєм, прочитати утреню, і тієї ночі зовсім не спав і навіть не думав просон. Оце розповідав юнак тим, котрі були з ним, що нічого іншого він не робив, як сам мене запевняв, крім цього, що ви чули: мав тільки віру й непохит не уповання і тому сподобився такого видіння. І нехай ніхто не каже, що він чинив це, вихваляючись, бо він – як сам казав мені – навіть не думав шукати похвали, але мав безсумнівну віру; тут, відкинувши від себе всякий інший помисел плотський і мирський, таку велику пильність запопав, аби зберегти і виправити свою совість. Та що казати про совість, коли до всіх речей цього світу він був нечутливий, і зовсім не відчував їх, ні не хотів їсти й пити, так ніби довго постив. Чи чули ви, браття мої возлюблені, які діла звершує віра і яку має силу, коли утверджується добрими ділами? Чи зрозуміли ви, що не шкодить нам юність і не помагає нам старість, коли слабне в нас страхБожий? Чи навчились ви сьогодні того, що проживання у світі чи в місті не завадить нам сповняти заповіді Божі, коли маємо пильність? І що не допомо жуть нам ні відхід від світу, ні усамітнення, коли ми ледачі й недбалі? Усі ми чуємо про Давида, що при стількох клопотах і царському управлінні мав він свій ум цілковито при Бозі, і дивуємося з цього і кажемо, що не було такогоіншого, як Давид. А з цим юнаком сталося щось більше, ніж із Давидом: Давид прийняв поклик від самого Бога, був помазаний на пророка й царя, прийняв і благодать Святого Духа. А якщо ж і согрішив проти Бога і втратив бла годать Святого Духа і пророчу достойність, і відійшов від єднання з Богом, то потім отямився і подумав про всі блага, котрі мав і втратив, і намагався зновуїх відшукати, то що ж тут дивного? Дивне ж і гідне похвали те, що двадцяти річний юнак, котрий приставав був тільки до мирських речей, а ум його був закріплений тільки до минущих речей, а крім цих не помишляв ні про що високе, кому навіть на думку не спадав такий помисел і котрий тільки трохи почув від того святого старця, і, прочитавши ті три глави авви Марка, відразу безсумнівно повірив написаному і ділом виконав з твердим упованням, і тим малим діянням, яке чинив, – сподобився, що його ум був захоплений на небо,і прихилив Богоматір милосердитися над ним, щоб своїм заступництвом перед Богом настільки примирила його з Ним, щоб Господь зіслав йому з висо ти своє божественне просвічення і благодать всесвятого Духа та укріпив його досягнути блаженства й насолодитися того світла, якого бажають численні,але нечисленні здобувають. До того ж цей блаженний юнак Георгій, що не по стив багато років, і не чував, і не чинив інших подвигів, як подвижники, щоне спав ніколи на землі, не носив волосяниці, не був іноком, ні тілом не ви йшов зі світу, а тільки нетривалим чуванням і молитвою, яку творив, став земним ангелом і небесною людиною: людиною на вигляд і безтілесним за умом, природний і надприродний, видимий для всіх і сам перебував із Богом, Котрий усе знає. Тому-то й сподобився він зріти те найсолодше світло умового сонця правди, та й слушно. Адже це любов і прагнення до Бога вчинили, що він був духовно поза світом, і забув світ і плоть, і всі суєтні світові справи,і цілковито пристав до Бога; таким чином став увесь духовний і весь просві тився, і бачив таке видіння, і зазнав такої насолоди. А найбільше, що живу місті, і в місті такому, де пробував у царських палатах, і мав до того ж на чальство у домі великого князя над численними невільниками та многотою інших служителів, і над служіннями, і над многими й великими ділами. Та досить цього, що я сказав на похвалу цьому юнакові, аби пробудитивас, щоб і ви дійшли до такого прагнення і наслідували його і щоб сподобили ся прийняти таку саму благодать від Бога. Чи хочете, щоб я сказав вам щосьінше, більше від того, про що говорив? Та що інше є більше від страху Бо жого? Каже Григорій Богослов, що “початок премудрости – це страх Божий. Бо де страх Божий, там і зберігання заповідей; а де зберігання заповідей, там і очищення плоті, бо стоїть перед душею таке, ніби густа хмара, і не дає їй бачити ясно божественного сіяння”. І далі: “…де очищення плоті – там сіяннябожественне, а де божественне сіяння – там звершення божественного бажан ня. Тим-то осіяння божественним світлом і просвічення Святим Духом – це нескінченний кінець усякої чесноти, і хто осягнув цей кінець, забуває про все чуттєве й починає поступово пізнавати духовні дарування”. Оце суть, браттямої, дивні діла преблагого Бога, цим являє премудрий Бог своїх сокровен них святих, і нехай інші наслідують їх, і проходять життя, як і вони, а якщо не будуть наслідувати, то залишаться невиправдані і не зможуть дати ніякоївідповіді. Бо й ті, що в клопотах і турботах, коли живуть, як подобає, – спаса ються і сподобляються прийняти від Бога великі блага тільки вірою в Нього.Отож погорюйте, браття, душею вашою та увіруйте всім серцем вашим без сумнівно Господеві вашому і словам Його, і зненавидьте минущі речі світу, і залиште їх, бо вони дочасні, і прийдіть до Господа та пристаньте до Нього. Адже без Бога нема у світі нічого; всі речі – це ніщо, коли не пристаємо доБога. Тим-то плачу й ридаю і вельми скорблю, коли помислю, що маємо та кого Господа багатодаровитого і чоловіколюбного, котрий тільки через віру, що її на ділі виявляємо до Нього і Його обітниць, подає нам ці дари, що мичули й бачили; а ми, нетямучі, як безсловесні тварини, шануємо більше землю й земні та тлінні речі, що їх всеблагий Бог заради великого свого милосер дя дав нам щедро на потребу тілу, аби ми їх вживали помірковано, наскількипотрібно для життя, і душа нехай не має ніякої перешкоди діяти за своїм ро зумінням, і нехай проживає, як подобає, і нехай живиться умовою поживою і благодаттю Святого Духа. Адже людина на те й сотворена у цей світ, абичерез мирські речі мала нагоду прославити Бога, котрий дав їх їй, і щоб пі знала свого Доброчинця і Всеблагого, і любила Його, і благодарила і словом, і богоугодними ділами, і щоб так сподобилася прийняти й інші благодіяння від Бога і дарування превеликі й вічні. А ми? О горе! Зовсім не думаємо про ті майбутні дарування, а пристаємо до теперішніх, і про них клопочемося, і поспішаємо набувати їх, щоб вони були в нас у достатку, а про Того, Хтоїх нам дає, зовсім не думаємо, а виявляємо велику невдячність щодо Ньо го і стаємо схожі на бісів, а то й гірші, коли правду казати. І тому подобає нам бути покараними більше від них, бо ми й більші благодіяння прийняли. Ми ж бо народилися християнами, прийняли такі таїнства, такі дарування духовні, і віруємо в єдиного Бога, що став заради нас людиною, перетерпів такі страждання і врешті хресну смерть, аби звільнити нас від диявольськоїлести й від гріха, і при всьому тому віруємо в Нього тільки на словах, а діла ми нашими ми справжні ослушники. Чи сьогодні не проповідується всюди ім’я Христове: і в містах, і селах, і монастирях, і пустелях? Коли ж хочеш,то розпитай і дізнаєшся, як християни бережуть Його заповіді, і ледве знай деш між такими хоч одного, за словами й ділами, істинного християнина. Чи не каже наш Господь у священному Євангелії: “Хто в мене вірує, той так само діла робитиме, що їх я роблю. А й більші від них робитиме” (Йо. 14, 12). Хто з нас нині насмілиться сказати: “Я чиню діла Христові і праведно вірую в Нього?” Чи бачите, браття, що того страшного судного дня ми будемо як невірні і зазнаємо мук більше від них, що ні не знають Христа, ні не вірують у Нього? Тому лишається нам або прийняти засуд, як невірним, або постатиперед Господом нашим Ісусом Христом – самою Істиною – як такі, що не хо дили за істиною, що неможливо. І писав я це, братіє моя, не з таким наміром, аби заборонити християнам усамітнюватися й безмовствувати, вважаючи за краще мирське життя. Нехай ніколи цього не буде! Але намір мій в тому, щоб звістити всім, хто читатиме цю розповідь, що той, хто хоче й бажає з усієї душі й серця чинити добро й чесноту, одержує силу від всесильного Бога, аби могти чинити це на всякому місці і сподобитися прийняти духовні дарування і божественні видіння, як і цей, кажу, блаженний юнак Георгій; маючи його за свого знайомого й щирого друга, просив, аби мені це розповів, щоб я записав це. Ради цього, братіє моя в Христі, благаю вас, приймімо й ми в серце нашепильність і бажання чинити добро, і йдімо з вірою безсумнівною й упован ням, аби сповнити заповіді Божі; і вірний і необманливий Господь наш, і лиця наші не застидаються. Істинно зможемо виконати всяке добре діло, де б ми не були: чи в містах, чи селах, чи в монастирях, чи в пустелях. Бо всеблагий Бог за обітницею своєю відкриває браму Царства свого кожному, хто стукає,і нема такого випадку, щоб той, хто шукає цілою душею, не знайшов багат ства дарувань Божих. Йому ж слава на віки віків. Амінь.