¹ Перший же мав постанови, служби та земну святиню.

² Бо спочатку було збудоване шатро, в якому були і свічник, і стіл, і хліби принесення, що називається святим.

³ За другою ж заслоною – шатро, що зветься святе святих,

⁴ що має і золоту кадильницю, і ковчег заповіту, кутий всюди золотом, у якому була золота посудина, що має манну, і палиця Аарона, що розцвіла, і таблиці заповіту.

⁵ Над ним же – херувими слави, що затінюють вівтар, про які нині не час говорити докладно.

⁶ Згідно з установленням, до першого шатра постійно входили священики, щоб виконувати служби;

⁷ до другого – один раз на рік заходив лише архиєрей, – не без крови, яку приносив за себе і за гріхи народу.

⁸ Святий Дух засвідчує це, що шлях до святині ще не відкритий, коли ще стоїть перше шатро.

⁹ Воно – образ теперішнього часу, в якому приносяться дари й жертви, що не можуть удосконалити сумління того, хто служить,

¹⁰ що тільки в їжі, напоях, різних обмиваннях, оправдання для тіла, – і залишаються аж до часу виправлення.

¹¹ Христос же прийшов як архиєрей майбутніх благ – з більшим, досконалішим, нерукотворним шатром, тобто нетутешнього творення,

¹² і не з кров’ю цапів і телят, але з власною кров’ю увійшов він один раз до святині та й набув вічного відкуплення.

¹³ Бо якщо кров козлів і телят та попіл телиць, коли покроплять, освячує нечистих на очищення тіла, –

¹⁴ то наскільки більше кров Христа, який Святим Духом приніс себе незаплямованим Богові, очистить наше сумління від мертвих діл, щоб ми служили живому Богові.

¹⁵ І тому він є посередником Нового Завіту, щоб через смерть для відкуплення від прогріхів, у першому Завіті, покликані одержали обітницю вічної спадщини.

¹⁶ Бо де заповіт, там має бути смерть заповітника;

¹⁷ адже ж заповіт має силу після мертвих, і не має жодної вартости, коли живе заповітник.

¹⁸ Отож і перший не був освячений без крови.

¹⁹ Адже Мойсей, проголосивши усі заповіді за законом, усім людям узявши кров цапів і телят разом з водою та червоною вовною, з ісопом та й покропив самі ж оті книги, і весь народ,

²⁰ промовляючи: Це кров заповіту, який заповів вам Бог.

²¹ І шатро, і весь посуд для служіння також окропив кров’ю.

²² І відтоді все за законом очищується кров’ю, і без кровопролиття не буває відпущення.

²³ Отож, треба було, щоб образи небесних отак очищалися, а саме небесне – кращими від цих жертвами.

²⁴ Бо Христос не ввійшов до рукотворної святині, яка мала вигляд правдивої, але до самого неба, щоб тепер з’явитися перед Божим обличчям за нас.

²⁵ І не для того, щоб багато разів приносити себе, як ото архиєрей входить до святого щороку з чужою кров’ю, –

²⁶ інакше треба було б йому багато разів терпіти від створення всесвіту. Тепер же з’явився він один раз наприкінці віків, щоб своєю жертвою знищити гріх.

²⁷ І так, як установлено людям один раз умерти, а потім суд, –

²⁸ так і Христос раз приніс себе, щоб узяти гріхи багатьох; вдруге ж з’явиться не задля гріха, тим, що очікують його [з вірою] на спасіння.