¹ Потім, по чотирнадцятьох роках, я знову прибув до Єрусалима з Варнавою, взявши з собою і Тита.

² Ходив, як мені було об’явлено, – і там виклав їм благу звістку, яку проповідую поганам, особливо видатним, аби часом не трудитися марно тепер, чи трудився раніше.

³ Але й Тит, що був зі мною, бувши греком, не був примушений обрізатися.

⁴ А щодо фальшивих братів, які прийшли підглядати за нашою свободою, що маємо в Ісусі Христі, аби нас поневолити, –

⁵ то ми їм ні на мить не піддалися, щоб правда благої вістки збереглася у вас.

⁶ Стосовно ж тих, які вважають себе великими, якими вони колись були, мені на тому зовсім не залежить: Бог не дивиться на обличчя людини! Ті, що вважають себе чимось, мені нічого не додали.

⁷ Навпаки, дізнавшись, що мені довірена була блага вістка між поганами, як і Петрові – між обрізаними,

⁸ бо той, хто допоміг Петрові бути апостолом між обрізаними, допоміг і мені – між поганами,

⁹ та пізнавши дану мені ласку, Яків, Кифа й Іван, що вважаються стовпами, подали мені й Варнаві правиці спільноти, щоб ми ішли до поган, а вони – до обрізаних;

¹⁰ аби лиш ми пам’ятали про вбогих, що, власне, я і намагався робити.

¹¹ Коли ж Кифа прийшов до Антіохії, я особисто протиставився йому, бо заслужив на докір.

¹² Ще до того, як деякі прийшли від Якова, він трапезував разом з поганами. Коли ж ті надійшли, став сторонитися і відмежовуватися, боячись обрізаних.

¹³ Лицемірили з ним й інші юдеї, так що й Варнава пристав був до їхнього лицемірства.

¹⁴ Але коли я побачив, що вони не вірно ходять у правді благовістя, то прилюдно сказав Кифі: Якщо ти, юдей, живеш по-поганському, а не по-юдейському, то нащо змушуєш поган жити по-юдейському?

¹⁵ Ми з природи юдеї, а не грішники з поган.

¹⁶ Пізнавши, що людина не може бути виправдана ділами закону, але тільки вірою в Ісуса Христа, ми повірили в Ісуса Христа, щоб виправдатися вірою Христовою, а не ділами закону. Бо жодна людина не виправдається ділами закону.

¹⁷ Якщо, шукаючи виправдання в Христі, ми й самі виявилися грішниками, то невже Христос є слугою гріха? Цілковито ні!

¹⁸ Бо коли я знову будую те, що знищив, то роблю себе злочинцем.

¹⁹ Через закон я помер для закону, щоб жити для Бога. Я розіп’явся з Христом.

²⁰ Живу вже не я, а живе в мені Христос. А коли тепер живу в тілі, то живу вірою в Божого Сина, що полюбив мене і віддав себе за мене.

²¹ Не відрікаюся від Божої ласки. Бо якщо справедливість – через закон, то Христос помер даремно.