¹ І я, брати, коли прийшов до вас, не прийшов звіщати вам Боже таїнство вишуканими словами й мудрістю.

² Бо я вважав за правильне не знати у вас нічого, як тільки Ісуса Христа, – і то розіп’ятого.

³ І я був перед вами у немочі, і в страху, і в великім тремтінні;

⁴ і моє слово, і моя проповідь – не в переконливих словах мудрости, але в об’яві Духа й сили,

⁵ щоб ваша віра була не в людській мудрості, а в Божій силі.

⁶ Ми говоримо про мудрість у досконалих – не мудрість цього віку і не про минущість володарів цього віку.

⁷ Але говоримо про Божу премудрість, сховану в тайні, яку визначив Бог перед віками нам на славу;

⁸ її ніхто з володарів цього віку не пізнав; бо якби були пізнали, то не розіп’яли б Господа слави.

⁹ Але, як написано: Чого око не бачило й вухо не чуло, і що до серця людини не приходило, – те приготував Бог тим, що його люблять!

¹⁰ Нам це Бог відкрив [своїм] Духом, бо Дух усе досліджує, навіть глибини Божі.

¹¹ Бо хто з людей знає те, що є в людині? Хіба лише дух людини, який живе в ній! Так само й Божого ніхто не пізнав, хіба тільки Дух Божий.

¹² Ми ж одержали не дух світу, але Дух, що від Бога, – щоб знати те, що дароване нам від Бога;

¹³ про що й говоримо не вченими словами людської мудрости, але навченими [Святим] Духом, порівнюючи духовне з духовним.

¹⁴ Тілесна ж людина не приймає того, що від Божого Духа, бо для неї це безумство і вона не може цього пізнати, бо це розсуджується духовно.

¹⁵ Духовна ж людина розсуджує все це, але сама ніким не судиться.

¹⁶ Бо хто пізнав розум Господній, хто навчить його? Ми ж маємо розум Христа!