¹ А як ми, розлучившись із ними, відчалили, то пливли просто і прибули до Коса, а другого дня до Родоса, і звідти до Патари.

² І знайшовши корабель, що плив до Фінікії, увійшли та й попливли.

³ Коли виринув Кіпр, ми лишили його по лівиці й попливли до Сирії і пристали в Тирі, бо тут корабель мав викласти товар.

⁴ І, знайшовши учнів, перебували ми тут сім днів, а вони Павлові казали через Духа не йти до Єрусалима.

⁵ Коли ж нам скінчилися дні, ми вирушили й пішли, а нас проводили всі з жінками та дітьми аж поза місто, і, схиливши на березі коліна, помолилися,

⁶ попрощавшись один з одним і ввійшли до корабля, а вони повернулися додому.

⁷ Ми ж, зачавши плавбу з Тира, пристали до Птолемаїди і, привітавши братів, перебували в них один день.

⁸ Другого дня, вийшовши [ті, що з Павлом], прибули ми до Кесарії та завітали до господи Пилипа євангеліста, одного з сімох, і лишилися в нього.

⁹ Він мав чотири дочки – дівиці, що пророкували.

¹⁰ А як [ми] перебували багато днів, прийшов із Юдеї якийсь пророк, на ім’я Агав.

¹¹ І коли прибув до нас і взявши Павлів пояс, зав’язав собі руки та ноги і сказав: Так звіщає Святий Дух: Мужа, якого є цей пояс, так зв’яжуть юдеї в Єрусалимі і видадуть у руки поган.

¹² Як же почули ми це, то благали ми і місцеві, щоб він не йшов до Єрусалима.

¹³ А Павло відповів: Що ви робите, плачучи й розриваючи мені серце? Бо я готовий не тільки бути зв’язаним, але і вмерти в Єрусалимі за ім’я Господа Ісуса.

¹⁴ Як же він не піддавався, ми замовкли, сказавши: Хай діється Господня воля.

¹⁵ По цих же днях, приготувавшись, пішли ми до Єрусалима.

¹⁶ Прийшли з нами й деякі учні з Кесарії, які завели нас до того, в кого ми мали замешкати, до якогось Мнасона, кіпрянина, давнього учня.

¹⁷ Коли ми прибули до Єрусалима, брати прийняли нас з любов’ю.

¹⁸ А другого дня пішов Павло з нами до Якова, і всі старші посходилися.

¹⁹ Поздоровивши їх, розповідав він докладно все, що зробив Бог між поганами завдяки його служінню.

²⁰ Вони ж, почувши, славили Бога та сказали йому: Чи бачиш, брате, скільки тисяч юдеїв, що повірили і всі – ревні оборонці закону.

²¹ Але сказано їм про тебе, що навчаєш усіх тих юдеїв, що між поганами, відступати від Мойсея, говорячи їм, щоб не обрізували дітей і не трималися звичаїв.

²² Отже, що це? Напевне [юрба збіжиться, бо] почують, що ти прийшов.

²³ Тож зроби те, що тобі радимо. Є в нас чотири мужі, що склали на себе обітницю.

²⁴ Візьми їх, та й очисться з ними, і видатки за них заплати, щоб обстригти голову. І всі дізнаються, що те, що почули про тебе, – неправда, але що і сам наслідуєш і зберігаєш закон.

²⁵ Про тих же поган, що повірили, ми писали, розсудивши, щоб [вони не дотримувалися нічого з цих, лише, щоб] оберігали себе від ідоложертовного, і крови, і задушеного, і розпусти.

²⁶ Тоді Павло, взявши мужів, другого дня з ними очистився і ввійшов до храму, сповіщаючи закінчення днів очищення, коли принесеться за кожного з них приношення.

²⁷ А коли мали скінчитися сім днів, ті юдеї, що в Азії, побачивши його в храмі, підбурили всю юрбу і наклали на нього руки,

²⁸ вигукуючи: Мужі ізраїльські, допоможіть! Це людина, що всіх усюди навчає проти народу й закону, і цього місця. Та ще й греків увів до храму, і збезчестив це святе місце!

²⁹ Бо побачили вони Трохима Ефеського з ним у місті і думали, що його Павло ввів до храму.

³⁰ Заметушилося ж усе місто, і було збіговисько народу, і, схопивши Павла, тягли його геть із храму, а двері негайно зачинено.

³¹ Як же намагалися вони його вбити, звістка дійшла до тисяцького чоти, що ввесь Єрусалим заворушився.

³² Він, зараз узявши вояків та сотників, подався до них, а вони, побачивши тисяцького й вояків, перестали бити Павла.

³³ Тоді приступивши ж, тисяцький схопив його, і наказав зв’язати двома залізними кайданами, і випитував, хто він є і що зробив.

³⁴ Але кожен що інше кричав у юрбі. Він же, не можучи докладно зрозуміти через заколот, наказав відвести його в табір.

³⁵ Коли ж був на сходах, трапилося, що вояки мусили нести його перед юрбою,

³⁶ бо слідом ішла безліч народу та кричала: Геть його!

³⁷ Як мали ж увійти до табору, Павло каже тисяцькому: Чи можна мені щось тобі сказати? Той відповів: То ти вмієш по-грецькому?

³⁸ Чи ти часом не той єгиптянин, що перед цими днями вчинив заколот і вивів у пустиню чотири тисячі потаємних убійників?

³⁹ А Павло відповів: Я чоловік – юдей із Тарса в Килікії, громадянин славного міста. Благаю тебе, дозволь мені промовити до народу.

⁴⁰ Коли той дозволив йому, Павло, стоячи на сходах, махнув рукою до народу. А як настала велика тиша, крикнув юдейською мовою, кажучи: