¹ Щойно Ісус зрозумів, що фарисеї почули, ніби він збирає та хрестить учнів більше ніж Іван,

² – хоч сам Ісус не хрестив, а його учні, –

³ то залишив він Юдею і знову пішов до Галилеї.

⁴ Треба було йому перейти Самарією.

⁵ Приходить до самарянського міста, що називається Сихар, – поблизу села, яке Яків дав був своєму синові Йосипові.

⁶ Була там криниця Якова. Ісус, утомившись з дороги, сів отак при криниці. Було десь близько шостої години.

⁷ Приходить жінка з Самарії по воду. Каже їй Ісус: Дай мені напитися.

⁸ Бо учні його відійшли були до міста, щоб купити їжі.

⁹ І мовила до нього жінка-самарянка: Як ти, будучи юдеєм, просиш пити в мене, коли я жінка-самарянка? Адже юдеї не спілкуються з самарянами.

¹⁰ Відповів Ісус і сказав їй: Коли б ти знала Божий дар і хто є той, що говорить тобі: Дай мені напитися – ти б просила в нього, і він дав би тобі живої води.

¹¹ Каже йому жінка: Пане, не маєш відра і криниця глибока, – звідки маєш живу воду?

¹² Чи ти є більший за нашого батька Якова, – який дав нам криницю, і сам з неї пив, і сини його, і худоба його?

¹³ Відповів Ісус і сказав їй: Кожний, хто п’є цю воду, знову буде спраглий,

¹⁴ а хто питиме воду, яку я йому дам, не буде спраглим повік; бо вода, яку йому дам, стане в ньому джерелом води, що тече до вічного життя.

¹⁵ Каже до нього жінка: Пане, дай мені цієї води, щоб я не була спрагла та не приходила сюди черпати.

¹⁶ Каже їй [Ісус]: Іди, поклич свого чоловіка і приходь сюди.

¹⁷ Відповіла жінка й сказала йому: Не маю я чоловіка. Каже їй Ісус: Добре ти сказала, що не маєш чоловіка,

¹⁸ бо п’ятеро чоловіків мала, і той, якого нині маєш, не є твоїм чоловіком. Це ти правду сказала.

¹⁹ Каже жінка до нього: Пане, я бачу, що ти пророк.

²⁰ Наші предки вклонялися на цій горі, а ви кажете, що те місце, де треба кланятися, розташоване в Єрусалимі.

²¹ Промовив Ісус до неї: Жінко, вір мені, що надходить час, коли ні на цій горі, ні в Єрусалимі не вклонятиметесь Батькові.

²² Ви кланяєтеся тому, кого не знаєте; ми ж кланяємося тому, кого знаємо, бо спасіння – від юдеїв.

²³ Але надходить час – і вже тепер він є, – коли правдиві поклонники поклоняться Батькові Духом і правдою; бо й Батько шукає собі таких поклонників.

²⁴ Бог є Духом – і хто йому поклоняється, повинен поклонятися духом і правдою.

²⁵ Відказує йому жінка: Знаю, що прийде Месія, який називається Христом; коли він прийде, то сповістить нам усе.

²⁶ Каже їй Ісус: Я, що говорить з тобою, є ним.

²⁷ І тоді надійшли його учні і дивувалися, що розмовляв із жінкою. Одначе ніхто з них не спитав: Чого хочеш?, або: Навіщо говориш з нею?

²⁸ А жінка лишила своє відро, пішла до міста й каже людям:

²⁹ Ходіть та подивіться на чоловіка, який мені сказав усе, що я зробила; чи не є він, бува, Христос?

³⁰ Вийшли з міста й ішли до нього.

³¹ Тим часом учні просили його, кажучи: Равві, їж.

³² Він сказав їм: Я маю їсти страву, якої ви не знаєте.

³³ Учні перемовлялися між собою: Чи не приносив хто йому їсти?

³⁴ Каже їм Ісус: Моя страва – чинити волю того, що послав мене, та довершити його справу.

³⁵ Чи не кажете ви, що за чотири місяці настануть жнива? А я кажу вам: Підніміть ваші очі, погляньте на ниви, які вже половіють до жнив.

³⁶ Хто жне, той одержує винагороду і збирає плід для вічного життя, щоб разом раділи, хто сіє і хто жне.

³⁷ Бо тут справджується приказка: Один сіє, інший жне.

³⁸ Я послав вас жати там, де ви не трудилися; інші трудилися, а ви пожинаєте їхню працю.

³⁹ Багато самарян із того міста повірило в нього за слово, яке засвідчила жінка, що: Він сказав мені все, що я зробила.

⁴⁰ Ось чому, коли прийшли до нього самаряни, то просили його, щоб побув у них. І був там два дні.

⁴¹ І ще чимало повірило за його слово.

⁴² Жінці ж казали: Вже не через твоє свідчення віримо, бо самі чули і знаємо, що він є справжній рятівник світу – [Христос].

⁴³ А через два дні пішов звідти, [і пішов] до Галилеї,

⁴⁴ бо сам Ісус засвідчив, що пророк не має пошани в своїй батьківщині.

⁴⁵ Отже, коли прийшов у Галилею, галилеяни прийняли його, побачивши все, що зробив у Єрусалимі на святі, – бо й вони ходили на свято.

⁴⁶ Отож, [Ісус] знову прийшов до Кани Галилейської, де перетворив був воду на вино. В Капернаумі був якийсь придворний, син якого нездужав.

⁴⁷ Почувши, що Ісус прийшов з Юдеї до Галилеї, він пішов до нього і просив [його], щоб завітав та зцілив його сина, що був при смерті.

⁴⁸ Ісус сказав до нього: Якщо не бачите знаків і чудес, не вірите.

⁴⁹ Каже до нього придворний: Господи, прийди хутчій, поки не померло моє дитя.

⁵⁰ Каже йому Ісус: Іди, твій син живий. [І] повірив чоловік у слово, яке сказав йому Ісус, і пішов.

⁵¹ Зразу, як він входив, його раби зустріли його [і сповістили йому], кажучи, що його син живий.

⁵² Запитав у них про годину, в якій йому покращало. Сказали йому, що вчора, о сьомій годині залишила його пропасниця.

⁵³ Зрозумів батько, що то була якраз та година, в якій сказав йому Ісус: Твій син живий. І повірив він сам і весь його дім.

⁵⁴ Це вже було друге чудо, що його звершив Ісус, прийшовши з Юдеї в Галилею.