¹ Говорив же і до учнів: Був один багатий чоловік, що мав управителя; на нього нарікали, нібито він розтрачує його майно.

² Покликавши його, сказав до нього: Що оце я чую про тебе? Дай звіт за своє врядування, бо більше не зможеш управляти.

³ Став міркувати собі управитель: Що маю робити, – мій пан забирає від мене управління? Копати не можу, жебракувати соромлюся.

⁴ Знаю, що зроблю: коли буду відсторонений від управління, то хай приймуть мене до своїх осель.

⁵ І, покликавши кожного з боржників свого пана, спитав першого: Скільки винен ти моєму панові?

⁶ Той відповів: Сто мір оливи. І сказав він йому: Візьми свою розписку, швидко сідай і напиши: п’ятдесят.

⁷ Потім спитав другого: А ти скільки винен? Той сказав: Сто мір пшениці. Каже йому: Візьми свою розписку й напиши: вісімдесят.

⁸ І похвалив пан несправедливого управителя, бо той мудро зробив. Бо сини цього світу мудріші від синів світла в своєму роді.

⁹ І я вам кажу: Набувайте собі друзів з мамони неправди, щоб коли вона зникне, – прийняли вас до вічних осель.

¹⁰ Вірний у найменшому – і у великому вірний; несправедливий у найменшому – і у великому несправедливий.

¹¹ Тож коли в неправдивім майні ви не були вірні, то хто вам довірить правдиве?

¹² І коли в чужому ви не були вірні, то хто вам дасть ваше?

¹³ Жоден раб не може двом панам служити: або одного зненавидить, а другого полюбить; або одного держатиметься, а другого нехтуватиме. Не можете служити Богові й мамоні.

¹⁴ Чули все це фарисеї, що були грошолюбці, – і сміялися з нього.

¹⁵ І він сказав їм: Ви вдаєте себе за праведних перед людьми; Бог же знає ваші серця, бо те, що в людях високе, – мерзенне перед Богом.

¹⁶ Закон і пророки були до Івана. Відтоді благовіститься Боже Царство і кожний його здобуває силою.

¹⁷ Швидше небо й земля минуться, ніж пропаде хоч одна риска із закону.

¹⁸ Кожен, хто залишає свою дружину й бере іншу, чинить перелюб; а хто одружується з відпущеною від чоловіка, – теж перелюб чинить,

¹⁹ Один чоловік був багатий, зодягався в багряницю та висон і розкішно бенкетував щодня.

²⁰ А другий – бідний, на ім’я Лазар, лежав перед його ворітьми в струпах

²¹ і бажав насититися тим, що падало зі столу багатого; пси, приходячи, облизували його рани.

²² Сталося, що бідний помер, і понесли його ангели на лоно Авраамове; помер же й багатий і його поховали.

²³ І терплячи муки пекла, він звів свої очі й побачив здаля Авраама та Лазаря на його лоні.

²⁴ І закричав, кажучи: Батьку Аврааме, помилуй мене і пошли Лазаря, щоб змочив кінчик пальця свого в воді й охолодив мій язик, бо мучуся в цьому полум’ї.

²⁵ Авраам же промовив: Дитино, згадай, як ти одержував добра свої за свого життя, а Лазар – одне лихо. А тепер тут тішиться він, ти ж мучишся.

²⁶ І, крім усього цього, між нами й вами лежить безодня велика, щоб ті, що хочуть перейти звідси до вас, не змогли, ані звідти до нас не переходили.

²⁷ Сказав же: Благаю тебе, батьку, пошли ти його до оселі мого батька,

²⁸ бо маю п’ятьох братів, засвідчити їм, щоб і вони не прийшли на це місце страждань.

²⁹ Авраам відповів: Мають Мойсея та пророків: хай їх слухають.

³⁰ А він вів далі: Ні, батьку Аврааме, коли ж хто з мертвих прийде до них, то покаються.

³¹ Він же сказав йому: Якщо Мойсея і пророків не слухають, не повірять і тим, хто з мертвих воскресне.