¹ А ще додавши, Йов, сказав вступом:

² Хто мене поставить за місяцями попередних днів, в яких мене стеріг Бог?

³ Так як тоді, коли його світильник світив над моєю головою, коли я ходив за його світлом в темряві.

⁴ Коли я впевнено ходив дорогами, коли Бог відвідував мій дім.

⁵ Коли я був дуже плідним, а довкруги мене (були) діти.

⁶ Коли мої дороги обливалися маслом, а мої гори плили молоком.

⁷ Коли я виходив вранці в місті, а на площах клали мій престіл.

⁸ Молодці, бачачи мене, ховалися, а всі старці вставали.

⁹ Вельможі ж переставали говорити, поклавши палець на уста.

¹⁰ Ті ж, що слухали, мене блаженним називали, і їхній язик прилип до їхнього горла,

¹¹ бо ухо почуло і назвало блаженним мене, а око, бачачи мене, звернуло.

¹² Бо я спас бідного з руки сильного і я поміг сироті, в якого не було помічника.

¹³ Хай на мене прийде благословення погибаючого, а уста вдови мене поблагословили.

¹⁴ Я ж вдягнувся в праведність, а вбрався в суд наче в подвійну одіж.

¹⁵ Оком був я сліпий, ногою ж кульгавий.

¹⁶ Я був батьком для немічних, я дослідив боротьбу, якої я не побачив.

¹⁷ Я знищив челюсті безбожних, я вирвав грабунок з посеред їхніх зубів.

¹⁸ Я ж сказав: Мій вік старіється, наче стебло фінікового дерева, я поживу довгий час.

¹⁹ Мій корінь відкрився при воді, і роса поселиться в моїх жнивах.

²⁰ Слава моя марна зі мною, і мій лук в його руці іде.

²¹ Мене слухали ті, що чули, замовкли ж на мою раду.

²² А на моє слово не додали, раді ж були, коли я до них говорив.

²³ Наче спрагла земля, що очікувала дощ, так ці (чекали на) мої слова.

²⁴ Якщо посміюся до них, не повірять, і світло мого лиця не занепадало.

²⁵ Я вибрав їхню дорогу і я сидів як володар і я жив, наче цар між лицарями, наче той, що потішає терплячих.