¹ Отож, відкладіть усяку злобу, і всіляку оману й лицемірство, і заздрість та всі обмови,

² і як новонароджені немовлята, полюбіть духовне щире молоко, щоб на ньому ви виросли для спасіння;

³ бо ви спробовали, що Господь добрий.

⁴ Приходьте до нього – живого коштовного каменя – знехтуваного людьми, але вибраного Богом.

⁵ І ви самі, мов живе каміння, будуйтеся на духовний дім, на святе священство, щоб принести духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа.

⁶ Бо написано в Писанні: Ось, кладу на Сіоні камінь наріжний, вибраний, коштовний, і хто вірить у нього, не буде осоромлений.

⁷ Отже, вам, що віруєте, – честь; а тим, хто не вірує, – камінь, що його знехтували будівничі; він став наріжним:

⁸ і каменем спотикання, і каменем спокуси. Вони спотикаються, не вірячи в слово; на це вони й призначені.

⁹ А ви – рід вибраний, царське священство, святий народ, обраний народ, щоб звіщати чесноти того, хто вас покликав із темряви до дивовижного його світла.

¹⁰ Ви, що колись були не народ, а тепер Божий народ, ви що колись були непомилувані, а тепер помилувані.

¹¹ Любі, благаю вас, як чужинців і мандрівників, стримуватися від тілесних хтивостей, що воюють проти душі,

¹² добре проводити своє життя між поганами, щоб за те, за що вас обмовляють, мов злочинців, – побачивши добрі діла, прославили Бога в день відвідин.

¹³ Підкоріться, [отже], всякому людському створінню задля Господа, – чи цареві, як володареві,

¹⁴ чи правителям, як від нього посланим для карання злочинців, та для похвали доброчинцям.

¹⁵ Бо така Божа воля, щоб, роблячи добро, приборкувати нерозсудливість немудрих людей,

¹⁶ як вільні, а не як ті, що мають волю за покривало для злоби; але як раби Божі.

¹⁷ Шануйте всіх, любіть братів, бійтеся Бога, поважайте царя.

¹⁸ Раби, коріться панам із повним страхом, а не тільки добрим та лагідним, а й прикрим.

¹⁹ Бо це любе [Богові], коли хто через сумління задля Бога терпить скорботи, страждаючи несправедливо.

²⁰ Бо яка похвала, якщо кари зазнаєте за провини? Але коли терпите й переносите, роблячи добро, це любе Богові.

²¹ На це ви були покликані, тому що й Христос потерпів за нас, полишивши нам приклад, щоб ми ішли Його слідами.

²² Він не вчинив гріха, і не знайдено омани в його вустах;

²³ Він, коли був лихословлений, не лихословив, страждаючи не погрожував, а передавав тому, хто судить справедливо.

²⁴ Він сам своїм тілом підніс наші гріхи на дерево, щоб ми, вмерши для гріхів, жили для справедливости; Його ж ранами ви одужали.

²⁵ Бо ви були як заблукані вівці, а тепер повернулися до пастиря і наставника ваших душ.