¹ Тому й ми, маючи довкола таку велику хмару свідків, відкиньмо всяку гордість та гріх, що нас легко обплутує, терпляче прямуймо до тієї боротьби, що перед нами, –

² дивлячись на начальника віри й вершителя, на Ісуса, який, замість належної йому радости, перетерпів, не зважаючи на сором, хреста і сів праворуч Божого престолу.

³ Подумайте ж про того, хто від грішників перетерпів таку наругу проти себе, щоб і вам не знемогтися та не впасти своїми душами.

⁴ Ви ще не боролися до крови, воюючи проти гріха.

⁵ І забули про нагадування, яке вам, як синам, було сказане: Мій сину, не нехтуй Господніх доган і не падай духом, коли він картає.

⁶ Бо кого Господь любить, того й карає, і б’є кожного сина, якого приймає.

⁷ Якщо терпите догани, Бог з вами поводиться, як із синами. Хіба є такий син, якого батько не картає?

⁸ Якщо ж ви залишилися без картання, якого зазнали всі, тоді ви байстрюки, а не сини.

⁹ До того ж ми мали батьків, що карали наше тіло, і боялися; то чи не значно більше повинні підкоритися Батькові духів, щоб жити?

¹⁰ Ті на короткий час карали нас, коли вважали це за потрібне; а цей – для нашої користи, щоб ми стали учасниками його святости.

¹¹ Бо кожна кара нинішнього часу не вважається радістю, але смутком; згодом же ті, що навчені нею, дістають мирний плід справедливости.

¹² Тому випростайте опущені руки й ослаблені коліна,

¹³ і стежки для ваших ніг зробіть прямими, щоб кульгаве не збочило, але щоб виправилося.

¹⁴ Майте мир з усіма і святість, без яких ніхто не побачить Господа.

¹⁵ Пильнуйте, щоб ніхто не був позбавлений Божої ласки. Щоб у когось не виріс гіркий корінь та щоб не наробив прикрощів, і ним щоб багато хто не опоганився.

¹⁶ Щоб не був хто блудником або нечестивцем, як Ісав, що за одну їжу віддав своє першорідство.

¹⁷ Бо ж знайте, що й тоді, як забажав був успадкувати благословення, – був відкинений, бо не знайшов можливости покаятися, хоч слізно його шукав.

¹⁸ Бо ви не приступили [до гори], до якої можна доторкнутися, та до палаючого вогню, і хмари, і темряви, і бурі,

¹⁹ і звука сурми, і голосу слів, від якого ті, що чули, відмовилися, щоб більше не мовилося до них слово,

²⁰ бо не терпіли того, хто наказував: Коли й звірина доторкнеться до гори, буде побита камінням.

²¹ І таким страшним було те видіння, що Мойсей сказав: Я жахаюся і тремчу.

²² Але ви приступили до гори Сіон, до міста живого Бога, до небесного Єрусалима, до десятків тисяч ангелів,

²³ і торжество собору первістків, записаних на небі, до судді всіх – Бога, і до духів праведників, і досконалих,

²⁴ і до посередника Нового Завіту – Ісуса, і до крови очищення, що краще промовляє від Авелевої.

²⁵ Пильнуйте, – не зрікайтеся того, хто говорить. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто пророкував на землі, тим більше ми, коли зрікаємося того, хто з неба,

²⁶ і голос якого тоді захитав землю, і який тепер обіцяв кажучи: Ще раз я струсону не тільки землею, але й небом?

²⁷ Оце ще раз означає заміну похитаного як такого, що створене, – аби залишилося тільки непохитне.

²⁸ Тому одержуючи непохитне царство, маємо ласку, якою шанобливо служимо Богові – з побожністю і страхом.

²⁹ Бо наш Бог – це нищівний вогонь.