¹ Біймося ж, поки діє обітниця, щоб ми ввійшли до його спочинку, аби не здавалося комусь з вас, що спізнився.

² Бо й ми, як і вони, одержали добру вістку; але слово, яке слухали, не дало їм користи, бо не слухали з вірою.

³ Входимо ж до спочинку ми, що повірили, як він провістив: Я присягнув був у моїм гніві, що не ввійдуть до мого спочинку, хоч і діла були закінчені при створенні світу.

⁴ Бо сказав десь про сьомий день отак: І спочив Бог сьомого дня від усіх своїх діл.

⁵ І знову тут: Не ввійдуть до мого спочинку.

⁶ Отож виходить, що деякі ввійдуть до нього, а ті, що раніше одержали добру вістку, не ввійшли через непокірливість.

⁷ І знову призначає якийсь день – сьогодні, – кажучи через Давида по багатьох роках те, про що раніше йшлося: Сьогодні, як почуєте його голос, не робіть закам’янілими ваших сердець.

⁸ Бо якби Ісус дав їм спочинок, то не казав би після цього про інший день.

⁹ Збережено ж суботу для Божого люду,

¹⁰ бо хто ввійшов до його спочинку, той і відпочив від своїх діл, – як Бог від своїх.

¹¹ Тож поспішімо ввійти до того спочинку, щоб хтось не впав у непокору – за тим прикладом.

¹² Бо Боже слово живе й діє, воно гостріше від усякого двосічного меча і проходить аж до поділу душі й духа, суглобів і мозку, судить думки й помисли серця.

¹³ І нема створіння, яке сховалося б від нього, але все відкрите й виявлене перед його очима, – йому дамо звіт!

¹⁴ Отож, маючи великого архиєрея, який пройшов небо, – Ісуса, Божого сина, – тримаймося віровизнання.

¹⁵ Бо не маємо архиєрея, який не може співчувати нашим слабостям, але випробовуваний у всьому, як і ми, за винятком гріха.

¹⁶ Приступім, отже, сміливо до престолу ласки, щоб одержали ми милосердя і знайшли ласку для своєчасної допомоги.