¹ Нагадуй їм, щоб корилися начальникам [і] владі, щоб слухалися, були готовими на всяке добре діло,

² щоб нікого не гудили, не були сварливими, а були тихими, виявляючи повну лагідність до всіх людей.

³ Бо колись і ми були нерозсудливими, непокірними, одуреними, служили різним хтивостям і насолодам, живучи в злобі й заздрощах, бувши мерзенними, ненавидячи одне одного.

⁴ Коли ж з’явилася ласка й людинолюбство нашого Спасителя, Бога,

⁵ він нас спас не з причини праведних учинків, які ми зробили, але з власного милосердя, купіллю нового буття і оновленням Святого Духа,

⁶ якого вилив на нас щедро через Ісуса Христа – нашого Спасителя, –

⁷ щоб, оправдавшись його ласкою, ми за надією стали спадкоємцями вічного життя.

⁸ Вірне слово, і я хочу тебе запевнити, щоб ті, які повірили в Бога, аби вони дбали про добрі діла: це корисне й добре для людей.

⁹ Нерозумні ж досліджування, і родоводи, і суперечки, і сварки про закон оминай, бо вони некорисні й марні.

¹⁰ Людину-єретика – після першого й другого попередження, – оминай,

¹¹ знаючи, що такий зійшов на манівці і грішить, засудивши самого себе.

¹² Коли пошлю до тебе Артема або Тихика, поспіши прийти до мене в Никополь, бо там я вирішив перезимувати.

¹³ Законника Зину й Аполлоса дбайливо виряди, аби їм нічого не забракло.

¹⁴ Хай навчаються і наші бути майстрами в добрих ділах, у нагальних потребах, щоб не були безплідними.

¹⁵ Вітають тебе всі ті, що зі мною. Привітай тих, що люблять нас у вірі. Ласка з усіма вами! [Амінь].