¹ Тому, не стерпівши більше, ми схотіли залишитися в Атенах самі

² і послали Тимофія, нашого брата й Божого [служителя і нашого] помічника в Євангелії Христовій, щоб упевнити вас і втішити [вас] у вашій вірі,

³ щоб жоден не захитався в цих скорботах. Бо ви самі знаєте, що на те нас призначено.

⁴ Бо коли ми були у вас, ми вам казали наперед, що маємо терпіти, що й сталося, і вам це відоме.

⁵ Задля цього і я, не стерпівши більше, послав довідатися про вашу віру, щоб часом не спокусив вас спокусник, і наша праця не була марною.

⁶ Тепер же, як від вас прийшов до нас Тимофій і приніс нам радісну вістку про вашу віру та любов, і що ви завжди добре про нас згадуєте, бажаючи бачити нас, як і ми вас,

⁷ через це ми втішилися, брати, вами в усій біді і нашім горі, заради вашої віри.

⁸ Бо ми тепер живемо, якщо ви стоїте в Господі.

⁹ Яку бо подяку можемо віддати Богові за вас, за всю радість, що нею тішимося заради вас перед нашим Богом?

¹⁰ Ніч і день ревно молимося, щоб побачити ваше обличчя і доповнити те, чого бракує вашій вірі.

¹¹ Сам же Бог і наш Батько, і наш Господь Ісус хай вирівняє нашу дорогу до вас.

¹² А вас Господь хай розмножить і наповнить любов’ю одне до одного і до всіх, як і ми маємо до вас,

¹³ щоб зміцнив ваші серця невинними в святості перед Богом і нашим Батьком під час приходу нашого Господа Ісуса з усіма його святими. Амінь.