¹ Хвалитися мені не корисно, бо прийду до видінь та об’явлень Господніх.

² Знаю людину в Христі, яка чотирнадцять років тому, – не знаю, чи в тілі, не знаю, чи без тіла, Бог знає, – була взята до третього неба.

³ І знаю, що та людина – чи в тілі, чи без тіла, не знаю, Бог знає, –

⁴ була взята до раю і почула невимовні слова, яких людині не можна казати.

⁵ Отаким похвалюся, а собою – не хвалитимуся, хіба що своїми немочами.

⁶ Бо коли захочу хвалитися, то не стану божевільним, оскільки скажу правду; але стримаюся, щоб про мене хто більше чогось не подумав.

⁷ І щоб я через численні об’явлення не запишався, то дано мені жало у тіло, посланця сатани, щоб бив мене в обличчя, аби я не величався.

⁸ За нього я тричі благав Господа, аби відступився від мене.

⁹ І сказав мені: Досить тобі моєї ласки, бо [моя] сила в немочі виявляється. Тож краще радо похвалюся своїми немочами, щоб оселилася в мені сила Христова.

¹⁰ Тому радію в немочах, у клопотах, у нестатках, у вигнаннях та утисках за Христа; бо коли я немічний, – тоді я сильний.

¹¹ [Хвалячись], став я нерозумним, – ви до того мене змусили. Бо ви мали мене хвалити, оскільки я нічим не менший від архиапостолів, хоч я – і ніщо.

¹² Ознаки ж апостольські виявилися і в вас – у всякій терплячості, у знаменнях, у чудах та силах.

¹³ Чим ви менші від інших церков? Хіба тільки тим, що я не був для вас тягарем? Даруйте мені цю несправедливість.

¹⁴ Оце втретє я готовий прийти до вас, і не буду тягарем, бо шукаю не вашого, а вас. Бо не діти повинні батькам придбати маєток, а батьки – дітям.

¹⁵ Я ж охоче потрачуся на вас і віддам себе за ваші душі, – дарма, що дуже люблячи вас, я все менше одержую від вас любови.

¹⁶ Припустимо, що я не обтяжував вас, але як хитрун здобував вас оманою.

¹⁷ Чи я коли використовував вас через тих, кого до вас послав?

¹⁸ Я умовив був Тита і послав з ним брата, – чи використав вас Тит? Чи не діяли ми в одному дусі? Чи не ходили тими самими слідами?

¹⁹ Може, ви знову думаєте, що виправдовуємося перед вами? Перед Богом у Христі кажемо: все чинимо, улюблені, на вашу розбудову.

²⁰ Боюся, що коли прийду, не виявлю часом вас такими, якими б не хотів, і щоб сам не був для вас таким, якого б ви не хотіли. Щоб не було сварок, заздрощів, люті, розбрату, обмов, нашептів, пихи, безладдя;

²¹ щоб знову, коли прийду, не впокорив мене мій Бог перед вами, і я не оплакував би багатьох, які раніше згрішили та не покаялися в нечистоті, і в розпусті, і в безсоромності, що коїли.