¹ Ось тому, маючи як помилувані таке служіння, не втрачаємо відваги.

² Адже ми відреклися від потаємних соромних діл, не ходимо в лукавстві і не перекручуємо Божого слова; але появою правди поручаємо себе всякій людській совісті перед Богом.

³ Якщо закрите наше благовістя, то воно закрите для тих, що гинуть, –

⁴ для невірних, яким бог цього віку засліпив розум, щоб [для них] не засяяло світло благовістя слави Христа, а він – це образ Бога.

⁵ Не проповідуємо себе, але Господа Ісуса Христа; ми ж – тільки ваші раби задля Ісуса.

⁶ Бог, який сказав: Щоб із темряви засяяло світло; освітив наші серця на просвітлення і пізнання Божої слави в особі Ісуса Христа.

⁷ Цей скарб ми носимо в керамічних посудинах, щоб велич сили була Божою, а не нашою.

⁸ В усьому нас гноблять, але ми не пригноблені, ми в скрутних обставинах, але не впадаємо в розпач;

⁹ ми переслідувані, але не залишені; ми повалені, але не загинули;

¹⁰ ми завжди носимо в тілі мертвість Ісусову, щоб з’явилося в нашому тілі й Ісусове життя.

¹¹ Ми, живі, постійно віддаємо себе на смерть задля Ісуса, щоб і Ісусове життя з’явилося в нашому смертному тілі.

¹² Тому смерть діє в нас, а життя – у вас.

¹³ Маючи ж той самий дух віри, згідно з Писанням: Увірував я, тому й заговорив, – ми віримо, тому й говоримо.

¹⁴ Бо знаємо, що той, хто воскресив Господа Ісуса, і нас воскресить з Ісусом та поставить з вами.

¹⁵ Бо все – для вас, аби помножена ласка багатьма, щедро принесла подяку на Божу славу.

¹⁶ Тому ми не втрачаємо відваги. Хоч наша зовнішня людина тліє, але наша внутрішня людина оновлюється день у день.

¹⁷ Бо наше тимчасове легке терпіння готує нам у незбагненній щедрості вічну славу,

¹⁸ якщо ми споглядаємо видиме, а не те, що невидиме: бо видиме тимчасове, а невидиме – вічне.