¹ Павло, з Божої волі апостол Ісуса Христа, та брат Тимофій, – до Божої церкви в Коринті з усіма святими в цілій Ахаї:

² ласка вам і мир від Бога, нашого Батька, і Господа Ісуса Христа!

³ Благословенний Бог і Батько нашого Господа Ісуса Христа, Батько милосердя і Бог усякої втіхи,

⁴ що втішає нас у всіх наших скорботах, щоб і ми могли втішити тих, що перебувають у всяких скорботах, утіхою, якою самі втішаємося від Бога.

⁵ Оскільки в нас множаться Христові страждання, то через Христа множиться і наша втіха.

⁶ Якщо терпимо, то це за вашу втіху й спасіння; коли втішаємося, то це на вашу втіху [й спасіння], що дає вам силу терпляче переносити ті терпіння, що й ми переносимо.

⁷ І наше сподівання щодо вас певне, бо знаємо, що ви наші спільники як у терпіннях, так і в утісі.

⁸ Не хочемо, щоб ви, брати, не знали про наш смуток, що стався [нам] у Азії, бо понад міру, понад нашу силу були ми пригнічені, так що й не надіялися вже жити.

⁹ Але самі в собі мали ми присуд смерти, щоб не надіятися на себе самих, але на Бога, який воскрешає мертвих;

¹⁰ який і визволив нас від такої великої смерти – і визволить; на якого надіємося, що і ще визволятиме, –

¹¹ при помочі вашої молитви за нас, – щоб за дар, який виявлений до нас через багатьох, багато хто дякував за нас.

¹² Наша похвала є такою: свідчення нашого сумління, що ми жили на світі, – зокрема ж у вас, – у простоті та Божій чистоті; не в тілесній мудрості, але в Божій ласці.

¹³ І ми пишемо вам не що інше, як те, що читаєте і що розумієте, – маю надію, що цілком зрозумієте;

¹⁴ частково ви вже зрозуміли нас, що ми є для вас похвалою, як і ви для нас – у день Господа нашого Ісуса.

¹⁵ З цією певністю я хотів прибути до вас раніше, щоб удруге ви мали благодать;

¹⁶ від вас попрямувати до Македонії, а з Македонії знову прийти до вас, щоб ви відпровадили мене до Юдеї.

¹⁷ Задумавши так, чи вчинив я щось легковажно? Або коли що задумую, то тілесно задумую, і чи виходить у мене то так-так, і ні-ні?

¹⁸ Але вірний Бог, що слово наше до вас не було так, і ні.

¹⁹ Божий син, Ісус Христос, якого між вами проповідували я, Силуан і Тимофій, не був так і ні, – у ньому було так!

²⁰ Бо всі Божі обітниці в ньому – так і в ньому амінь на славу Богові через нас.

²¹ Той, хто зміцнює нас з вами в Христі і хто помазав нас, – це Бог.

²² Він дав нам печать, дав запоруку Духа в наших серцях.

²³ Я кличу Бога як свідка на мою душу, що, жаліючи вас, я не прийшов до Коринту, раніше.

²⁴ Не тому, що хочемо влади над вашою вірою, але тільки як співпрацівники у вашій радості: адже ж вірою ви стоїте!