Розділ 13. Римлян
1 Кожна людина хай кориться вищій владі, бо нема влади, яка не була б від Бога; існуючі [влади] встановлені Богом.
2 Хто противиться владі, противиться Божій постанові; хто противиться – накликає на себе осуд.
3 Володарі страшні не для добрих діл, а для злих. Хочеш не боятися влади? Роби добро – і матимеш від неї похвалу.
4 Володар – Божий слуга, він тобі на добро. Якщо зло робиш, бійся: бо не даремно він меча носить. Він є Божим слугою і мстить у гніві тому, хто чинить зло.
5 Йому треба коритися не тільки через гнів, а й заради сумління.
6 Тому ви й податки платите, – бо вони слуги Божі саме на це.
7 Дайте всім належне: кому податок – податок, кому мито – мито, кому страх – страх, кому пошану – пошану.
8 Нікому ні в чому не будьте винними, за винятком любови один до одного. Адже хто любить іншого, той виконав закон.
9 Тоді не чинитимеш перелюбу, не вб’єш, не вкрадеш, не пожадатимеш чужого. Усі інші заповіді містяться в цьому слові: Полюбиш ближнього свого, як самого себе.
10 Любов до ближнього зла не чинить; тож любов – це виконання закону.
11 І це тому, що знаєте час, коли пора вже нам від сну прокинутися. Бо тепер ближче до нас спасіння, ніж тоді, коли ми повірили.
12 Ніч минула, день наблизився; тож відкиньмо діла темряви, зодягнімось у зброю світла.
13 Як у день, живімо доброчесно – не в гульні та пияцтві, не в розпусті й розбещеності, не в сварках і заздрощах;
14 але зодягніться Господом Ісусом Христом і турботу про тіло не перетворюйте на пожадливість.