¹ Правду кажу в Христі, не вводжу в оману, як свідчить мені моє сумління у Святім Дусі,

² що я маю великий смуток і безнастанний біль мого серця!

³ Бо я бажав би сам бути відлученим від Христа задля моїх братів, моїх рідних за тілом,

⁴ тобто ізраїльців, яким належить синівство, слава, заповіти, законодавство, служба, обітниці.

⁵ Їхніми є батьки, від них же тілом і Христос, який є Богом над усіма – благословенний на віки, амінь.

⁶ Не так воно, щоб Боже слово не збулося. Бо не всі, що від Ізраїля, є Ізраїлем;

⁷ і не всі є дітьми Авраама, які з роду його; але: В Ісаакові буде тобі насіння.

⁸ Тобто не тілесні діти є Божими дітьми, але діти обітниці вважаються за насіння.

⁹ Бо ось яким було слово обітниці: В той час прийду – і буде в Сарри син.

¹⁰ І не тільки це, а й Ревека зачала в той самий час від нашого батька Ісаака.

¹¹ Ще до їхнього народження, коли вони не зробили ще нічого ні доброго, ні злого, – щоб постанова Божа виявилася у виборі –

¹² не від діл, але від того, хто закликає, – сказано їй, що старший послужить меншому, –

¹³ згідно з написаним: Якова я полюбив, а Ісава зненавидів.

¹⁴ Що ж скажемо? Може, в Бога несправедливість? Зовсім ні!

¹⁵ Бо він сказав Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитися.

¹⁶ Отож, це не залежить ні від того, хто хоче, ані від того, хто біжить, але від Бога, який милує.

¹⁷ Бо Писання каже фараонові: Власне, на те я і поставив тебе, щоб показати на тобі свою силу, щоб прославилося моє ім’я на всій землі.

¹⁸ Отож, кого хоче, – милує, а кого хоче, – робить черствим.

¹⁹ А ти кажеш мені: Чому ще докоряє? Бо хто може противитися його волі?

²⁰ О людино, хто ти, що сперечаєшся з Богом? Чи скаже витвір своєму Творцеві: Чому зробив ти мене таким?

²¹ І чи не має влади гончар над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину для почесного використання, а другу не для почесного?

²² Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити свою могутність, щадив з великим терпінням посудини гніву, приготовані на погибель,

²³ щоб виказати багатство своєї слави на посудинах милосердя, які раніше приготував був на славу,

²⁴ нас, яких прикликав не тільки від юдеїв, а й від поган.

²⁵ Як і в Осії каже: Назву не мій народ – моїм народом, а нелюбу – улюбленою.

²⁶ І буде: І на місці, де сказано їм: Ви не є моїм народом, – там будуть названі сини живого Бога.

²⁷ Ісая виголошує про Ізраїль: Хоч буде число синів Ізраїлю, мов пісок у морі, але спасеться останок.

²⁸ Бо, довершуючи і скорочуючи, Господь виповнить на землі слово [, слово, що скорочене в справедливості].

²⁹ Так, як це передбачав Ісая: Якби Господь Саваот не лишив нам насіння, ми стали б, як Содом, і уподібнилися б до Гомори.

³⁰ Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, осягнули праведність, – ту праведність, що від віри;

³¹ а Ізраїль, що шукав закону праведности, не осягнув закону праведности.

³² Чому? Бо шукали не з віри, але з діл [закону]. Вони спіткнулися об камінь спотикання,

³³ як ото написано: Ось, кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і хто вірить у нього, не буде посоромлений.