¹ Савло, ще дихаючи погрозою і вбивством на Господніх учнів, приступив до архиєрея

² і випросив у нього листів до Дамаска – до синаґоґ, щоб зв’язаними привести до Єрусалима тих, кого виявить на дорозі – чоловіків і жінок.

³ Коли йшов і наближався вже до Дамаска, раптом осяяло його світло з неба.

⁴ Упав на землю і почув голос, що говорив йому: Савле, Савле, навіщо мене переслідуєш?

⁵ Сказав: Хто ти, Господи? Він же: Я Ісус, якого ти переслідуєш.

⁶ Устань, увійди до міста і скажеться тобі, що тобі треба робити.

⁷ Люди, що йшли з ним, стояли й дивувалися, чуючи голос, але нікого не бачачи.

⁸ Підвівся Савло із землі, і хоч мав очі свої відкриті, – нічого не бачив. Вели його за руку – увійшли до Дамаска.

⁹ Три дні він не бачив, не їв, не пив.

¹⁰ У Дамаску був один учень, на ім’я Ананій. Сказав до нього Господь у видінні: Ананію. Він відповів: Це я, Господи.

¹¹ Господь – до нього: Устань, піди на вулицю, що зветься Рівна; в Юдиній хаті шукай Савла, що зветься Тарсянином, він молиться.

¹² Він побачив у видінні чоловіка, якого звати Ананієм, що прийшов і поклав на нього руки, щоб повернувся зір.

¹³ Відповів же Ананій: Господи, чув я від багатьох про цього чоловіка – скільки зла він наробив твоїм святим у Єрусалимі!

¹⁴ І тут має владу від архиєреїв – в’язати всіх, що покликаються на твоє ім’я.

¹⁵ Сказав до нього Господь: Іди, бо він є для мене вибраною посудиною, щоб понести моє ім’я до народів, до царів, до синів Ізраїля.

¹⁶ Бо я покажу йому, скільки треба йому потерпіти за моє ім’я.

¹⁷ Пішов Ананій, увійшов до хати, поклав на нього руки і сказав: Савле, брате! Послав мене Господь Ісус, що з’явився тобі в дорозі, що нею ти йшов, щоб ти прозрів і сповнився Святим Духом.

¹⁸ І одразу відпала від його очей наче якась луска: він став видючий, устав, охрестився,

¹⁹ взявши їжу, щоб підкріпитися. Був з учнями, що в Дамаску, кілька днів.

²⁰ У синаґоґах зразу проповідував Ісуса, що він є Сином Божим.

²¹ Дивувалися всі, хто слухав; казали: Чи це не той, що переслідував у Єрусалимі тих, які покликалися на це ім’я, а сюди прийшов, щоб в’язати їх і вести до архиєреїв?

²² Савло ще більше міцнів, бентежачи юдеїв, які жили в Дамаску, доводячи, що цей є Христос.

²³ Минуло чимало днів і юдеї змовилися вбити його.

²⁴ Савлові їхня змова стала відома. Стерегли брами день і ніч, щоб його вбити.

²⁵ Узявши його, учні вночі спустили по стіні в кошику.

²⁶ Прийшовши до Єрусалима, намагався пристати до учнів. Та всі його боялися, не вірячи, що він є учнем.

²⁷ Варнава, взявши його, привів до апостолів і розповів їм, як у дорозі побачив Господа, як говорив йому, як у Дамаску відважно поводився в ім’я Ісуса.

²⁸ І був з ними, входячи й виходячи з Єрусалима, сміливо діючи в ім’я Господа.

²⁹ Говорив же і змагався з еліністами, а вони шукали його, щоб убити.

³⁰ Дізналися про це брати, повели його до Кесарії, звідти відпустили до Тарсу.

³¹ Церква по всій Юдеї, Галилеї і Самарії мала мир, будуючись і ходячи в Господнім страсі, сповнювалася втіхою Святого Духа.

³² Коли Петро обходив усіх, прибув і до святих, що жили в Лідді.

³³ Знайшов там одного чоловіка на ім’я Еней, що вісім років лежав на ліжку, бо був спаралізований.

³⁴ Сказав йому Петро: Енею, оздоровляє тебе Ісус Христос. Устань із твоєї постелі. І зараз же встав.

³⁵ Побачили його всі, що жили в Лідді і в Сароні, – і навернулися до Господа.

³⁶ У Йопії була одна учениця на ім’я Тавита, що в перекладі означає сарна; була сповнена добрих діл та милостинь, які чинила.

³⁷ Сталося так, що тими днями захворіла й померла. Обмили її і поклали в горниці.

³⁸ Оскільки Лідда була близько до Йопії, то учні, почувши, що Петро є тут, послали до нього двох мужів, благаючи: Не полінуйся прийти до нас.

³⁹ Уставши, Петро пішов з ними. Коли прийшов, запросили його до горниці; оточили його всі вдови, плачучи й показуючи одяг і покривала, які робила Сарна, коли була з ними.

⁴⁰ Петро, випроводивши всіх, схиливши коліна, помолився; повернувшись до тіла, сказав: Тавито, встань. Вона розплющила свої очі, і, побачивши Петра, сіла.

⁴¹ Подавши ж їй руку, підвів її. Покликавши святих і вдовиць, поставив її живою.

⁴² Це стало відомо по всій Йопії – люди повірили в Господа.

⁴³ Сталося так, що багато днів він перебував у Йопії, в якогось кожум’яки Симона.