¹ Після того призначив Господь інших сімдесят двох і послав їх по два поперед себе до кожного міста й місцевості, куди сам мав іти.

² Промовив до них: Жниво велике, а женців мало; тож благайте Господаря жнива, щоб вивів робітників на своє жниво.

³ Ідіть: оце посилаю вас, як ягнят між вовками.

⁴ Не несіть ні торби, ні палиці, ні взуття; нікого в дорозі не вітайте.

⁵ До якої ж тільки оселі ввійдете, перше кажіть: Мир дому цьому!

⁶ І коли буде там син миру, спочине на ній мир ваш; коли ж ні, – до вас повернеться.

⁷ В тій же оселі перебувайте, їжте й пийте, що там є, бо робітник гідний винагороди своєї. Не переходьте з дому в дім.

⁸ І в яке тільки місто ввійдете і де приймуть вас, їжте те, що дадуть вам;

⁹ лікуйте недужих, які там є, кажіть їм: Наблизилося до вас Боже Царство.

¹⁰ А коли в якесь місто прийдете і вас не приймуть, вийдіть на вулицю його та й скажіть:

¹¹ Навіть порох, що прилип нам до ніг із вашого міста, струшуємо. Але знайте: наблизилось [до вас] Боже Царство.

¹² Кажу вам, що содомцям того дня буде легше, ніж містові цьому.

¹³ Горе тобі, Хоразине, горе тобі, Витсаїдо: бо якби в Тирі й Сидоні сталися чуда, які сталися у вас, вони давно вже покаялися б, сидячи у волосяниці та в попелі.

¹⁴ Однак Тиру й Сидону на суді буде легше, ніж вам.

¹⁵ А ти, Капернауме, чи ж до неба піднесешся, – до аду зійдеш!

¹⁶ Хто слухає вас, – той мене слухає; і хто гордує вами, – мною гордує; хто ж гордує мною, гордує тим, хто послав мене.

¹⁷ Повернулися сімдесят два з радістю, кажучи: Господи, навіть біси коряться нам через твоє ім’я.

¹⁸ Він сказав їм: Бачив я сатану, що, наче блискавка, з неба впав.

¹⁹ Ось дав я вам владу наступати на зміїв і скорпіонів, на всю ворожу силу, – і ніщо вам не пошкодить.

²⁰ Одначе не радійте тим, що вам підкоряються духи, але радійте, що імена ваші записані на небі.

²¹ Тієї години [Ісус] звеселився Святим Духом і сказав: Прославляю тебе, Батьку, Господи неба й землі, бо приховав ти це від премудрих та розумних і відкрив те немовлятам. Так, Батьку, бо так було тобі до вподоби.

²² [Звернувшись до учнів, сказав]: Усе мені передав мій Батько; і ніхто не знає, хто Син, хіба тільки Батько; і хто є Батько, – хіба тільки Син, – і кому захоче Син відкрити.

²³ Звернувшись до учнів на самоті, сказав: Блаженні очі, що бачать те, що бачите ви.

²⁴ Кажу вам, що численні пророки й царі бажали б бачити те, що ви бачите, – але не побачили; і почути те, що ви чуєте, – але не почули.

²⁵ І ось один законник підвівся і сказав, випробовуючи його: Учителю, що маю зробити, щоб мати вічне життя?

²⁶ Він же відповів йому: Що в законі написано? Як читаєш?

²⁷ Той у відповідь сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всією думкою своєю, і ближнього свого, як самого себе.

²⁸ Сказав же йому: Правильно ти відповів. Роби це, – і житимеш.

²⁹ А той, бажаючи виправдати себе, сказав до Ісуса: А хто є моїм ближнім?

³⁰ У відповідь Ісус промовив: Один чоловік ішов з Єрусалима до Єрихона і потрапив до розбійників, що обібрали його й завдали йому ран та й відійшли, залишивши його ледве живим.

³¹ Проходив випадково один священик тією дорогою і, побачивши його, обминув;

³² так само ж і левит, бувши на тому місці, поглянув і обминув.

³³ А якийсь самарянець, проходячи, наблизився до нього і, побачивши, змилосердився.

³⁴ Підійшов, перев’язав його рани, зливши на них олію і вино. Посадовив його на худобину, привіз до гостиниці і подбав за нього.

³⁵ А на другий день, [як відходив], вийняв два динарії, дав власникові гостиниці і сказав: Дбай про нього, а якщо більше витратиш, то віддам тобі, коли повертатимусь.

³⁶ Кого з цих трьох ти вважаєш ближнім того, який попався розбійникам?

³⁷ Він відповів: Того, що змилосердився над ним. Сказав йому Ісус: Іди й роби так само.

³⁸ А як ішли вони [і] сам він увійшов до якогось села, то одна жінка, на ім’я Марта, прийняла його [до своєї оселі].

³⁹ Мала вона сестру, що звалася Марією, яка, сівши біля ніг Господа, слухала його слова.

⁴⁰ Марта клопоталась про все приготуванням; спинившись, сказала: Господи, чи тобі байдуже, що моя сестра залишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла?

⁴¹ У відповідь Господь сказав їй: Марто, Марто, ти журишся і клопочешся багато чим,

⁴² а потрібне – одне. Марія ж обрала кращу частку, яка не відбереться від неї.