Розділ 1. Євангеліє від Луки
1 Оскільки багато хто брався за складання розповіді про речі, що сталися в нас,
2 і, як нам передали їх ті, що з самого початку були очевидцями й слугами слова,
3 то вподобав і я, дослідивши пильно все від початку, написати за порядком тобі, високодостойний Теофіле,
4 щоб ти пізнав достовірність і точність науки, якої навчився.
5 У дні Ірода, Юдейського царя, був один священик, на ім’я Захарія, з денної черги Авії, та його жінка з дочок Ааронових, а ім’я її – Єлизавета.
6 Були обоє праведні перед Богом, бездоганно виконували всі Господні заповіді й настанови.
7 І не мали вони дитини, бо Єлизавета була неплідна; обоє постарілися в днях своїх.
8 Одного разу, як він за своєю денною чергою служив перед Богом,
9 за звичаєм священства випало йому покадити, ввійшовши до Господнього храму.
10 І безліч народу молилася знадвору під час кадіння.
11 З’явився йому Господній ангел, що стояв праворуч кадильного жертовника.
12 Стривожився Захарія, побачивши, і страх напав на нього.
13 Промовив до нього ангел: Не бійся, Захаріє, бо почуто твою молитву; твоя дружина Єлизавета народить тобі сина і даси йому ім’я Іван.
14 І буде тобі радість та веселість, і багато хто зрадіє з його народження.
15 Бо він буде великий перед Господом, ні вина, ні п’янкого напою не питиме, і наповниться Духом Святим ще з лона своєї матері.
16 Наверне багатьох ізраїльських синів до їхнього Господа Бога,
17 і він ітиме перед ним духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а невірних – до мудрості праведних, щоб приготувати Господеві підготовлений народ.
18 І промовив Захарія до ангела: Із чого я це пізнаю? Адже я старий, та й дружина моя зістарілася в днях своїх.
19 У відповідь ангел сказав йому: Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано говорити з тобою і благовістити тобі це.
20 І ось ти замовкнеш і не зможеш мовити до того дня, поки це не збудеться, – за те, що ти не повірив моїм словам, які збудуться свого часу!
21 Люди чекали на Захарію і дивувалися, чому він барився в храмі.
22 Коли він вийшов, то не міг говорити до них; вони зрозуміли, що побачив видіння в храмі; а він говорив знаками їм, але залишився німий.
23 І коли скінчилися дні його служби, він пішов до своєї оселі.
24 А після тих днів зачала його дружина Єлизавета і таїлася п’ять місяців, кажучи:
25 Так мені вчинив Господь у ті дні, коли пожалів, щоб зняти мою ганьбу перед людьми.
26 А на шостім місяці посланий був ангел Гавриїл від Бога до Галилейського міста Назарета,
27 до діви, зарученої з чоловіком на ім’я Йосип, із дому Давидового, а ім’я діви – Марія.
28 І ввійшовши до неї, сказав: Радій, сповнена благодаті, Господь з тобою, [благословенна ти між жінками].
29 Вона стривожилася від цих слів і міркувала, що означає це привітання.
30 Ангел сказав їй: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла ласку в Бога.
31 І ось, зачнеш в собі і народиш Сина, даси Йому ім’я Ісус.
32 Він буде великий і Сином Всевишнього названий; дасть йому Господь Бог пристол його батька Давида,
33 і довіку царюватиме в домі Якова, і його царюванню не буде кінця.
34 І озвалась Марія до ангела: Як станеться це, коли я чоловіка не знаю?
35 У відповідь ангел сказав її: Дух Святий зійде на тебе і сила Всевишнього тебе обгорне; тому й Святе, що народиться, назветься Сином Божим.
36 Ось і твоя родичка Єлизавета, і та зачала сина у своїй старості, і вже є на шостому місяці, хоч звуть її неплідною;
37 але не буває безсилим у Бога жодне слово.
38 А Марія промовила: Я раба Господня, хай буде мені за словом твоїм. І ангел відійшов від неї.
39 Тими днями Марія, вставши, поспіхом пішла в гірські околиці, до міста Юдиного.
40 І ввійшла до Захарієвої оселі, привітала Єлизавету.
41 Коли ж почула Єлизавета Маріїне привітання, заворушилося немовля в її лоні. Єлизавета сповнилася Святим Духом,
42 і скрикнула голосно та промовила дуже голосно: Благословенна ти між жінками і благословенний плід твого лона!
43 І звідки ж мені це, щоб до мене прийшла мати мого Господа?
44 Бо як почула я твоє привітання, то з радощів заворушилася дитина в моєму лоні.
45 Блаженна ж та, яка повірила, що здійсниться те, що було сказане їй Господом!
46 А Марія промовила: Величає душа моя Господа,
47 і радіє дух мій у Бозі, Спасі моїм.
48 Бо зглянувся на покору раби своєї. Ось, віднині блаженною зватимуть мене всі роди,
49 бо зробив мені велике сильний! І святе ім’я його,
50 і милість його з роду в рід для тих, що бояться його.
51 Він показав силу руки своєї, розсівав гордих думками сердець своїх,
52 скинув сильних з престолів і підніс покірних,
53 голодним дав достаток, а багатих відпустив з нічим.
54 Пригорнув Ізраїля, слугу свого, щоб згадати те милосердя,
55 так як прорік був до батьків наших – Авраама і роду його аж до віку.
56 Перебула ж Марія з нею якихось три місяці і повернулася до своєї оселі.
57 А Єлизаветі настав час родити, і вона народила сина.
58 Почули сусіди та її родина, що Господь щедро вилив своє милосердя на неї, і тішилися разом з нею.
59 Сталося, що восьмого дня прийшли обрізати дитя і називали його ім’ям його батька – Захарією.
60 Озвалася мати його та й сказала: Ні, хай буде названий Іваном.
61 І сказали їй, що нікого немає в її родині, хто б називався цим ім’ям.
62 І знаками питали його батька, як хотів би його назвати.
63 Попросивши дощечку, написав слова: Його ім’я – Іван. І всі дивувалися.
64 У ту мить відкрилися його вуста і його язик, і він став говорити, благословляючи Бога.
65 І страх напав на всіх їхніх сусідів, і в усіх Юдейських землях розповідалося про всі ці події.
66 Усі, що почули це, зважували в серці своїм, кажучи: Ким же буде ця дитина? Господня рука була таки з нею!
67 Його батько Захарія наповнився Духом Святим і став пророкувати, кажучи:
68 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, бо відвідав і визволив свій народ,
69 підніс нам ріг порятунку в оселі свого слуги Давида,
70 як був заповідав устами святих одвіку своїх пророків,
71 що визволить нас від наших ворогів та з рук наших ненависників, щоб
72 показати милосердя нашим батькам, згадати свій святий Завіт,
73 що дотримає присягу, якою присягався нашому батькові Авраамові,
74 щоб ми визволилися з рук ворогів та без страху
75 служили йому в святості й справедливості, поки житимемо.
76 І ти, дитино, назвешся пророком Всевишнього, бо йтимеш перед Господом, щоб приготувати йому дорогу;
77 щоб дати пізнати його народові спасіння через відпущення його гріхів;
78 щоб завдяки великому милосердю нашого Бога, яке він злив на наш Схід з висоти,
79 освітити тих, що перебувають у темряві й смертельній тіні, і спрямувати наші ноги на дорогу миру.
80 А дитина росла й міцніла духом, і перебувала в пустинях до дня свого з’явлення перед Ізраїлем.