Розділ 8. Євангеліє від Марка
1 У ті дні, як було дуже багато людей і не мали чого їсти, покликав учнів і каже їм:
2 Жаль мені їх, бо вже три дні перебувають зі мною, а не мають чого їсти;
3 коли відпущу їх голодними додому, пристануть у дорозі, бо деякі з них прийшли здалека.
4 І відповіли Йому Його учні: звідкіля в цій глушині хтось зможе їх хлібом наситити?
5 Запитав їх: Скільки маєте хлібів? Вони ж сказали: Сім.
6 Велить юрбі розсістися на землі, і, взявши сім хлібів, віддав хвалу, переломив і дав своїм учням, щоб передавали. І роздали людям.
7 Мали також трохи риби; Він її поблагословив і сказав теж роздати.
8 Їли – наситилися, і залишилося сім кошів недоїденого.
9 А було людей щось із чотири тисячі. І відпустив їх.
10 Відразу ввійшовши до човна з учнями, прибув до Далманутської землі.
11 Вийшли фарисеї і почали сперечатися з ним, вимагати знака з неба, щоб випробувати Його.
12 Зідхнувши своїм духом, каже: Чому оцей рід знаку шукає? Щиру правду кажу вам, що не буде дано цьому родові знаку.
13 Залишивши їх, сів знову [до човна] і відбув на другий бік.
14 І забули вони взяти хліби і, крім однієї хлібини, не мали нічого з собою в човні.
15 Остерігав їх, кажучи: Глядіть, стережіться закваски фарисейської та закваски Іродової.
16 А ті все говорили між собою, що хліба не мають.
17 Знаючи це, каже їм: Чому думаєте, що хліба не маєте? Чи й досі не знаєте, чи ще не розумієте? І ваше серце скам’яніло?
18 Маючи очі, не бачите, маючи вуха, не чуєте? Чи не пам’ятаєте,
19 як я п’ять хлібів переломив на п’ять тисяч, то скільки повних кошів недоїденого зібрали? Кажуть Йому: Дванадцять.
20 А як сім на чотири тисячі, то скільки повних кошиків шматків зібрали? Кажуть: Сім.
21 Тоді він каже їм: То й ще не розумієте?
22 Приходять до Витсаїди. І приводять до нього сліпого, благають, щоб доторкнувся до нього.
23 Взявши сліпого за руку, вивів його за село; послинивши йому очі, поклав руки на нього, запитав: Щось бачиш?
24 І поглянувши, каже: Бачу, люди мов дерева, і бачу що ходять.
25 Потім знову поклав руки на його очі – і тоді прозрів, одужав, побачив усе ясно.
26 Відіслав його додому, кажучи: До села не входь, [не розповідай нікому в селі].
27 Пішов Ісус з учнями до сіл Кесарії Пилипової; дорогою розпитував своїх учнів, кажучи їм: За кого мене люди вважають?
28 Вони відповіли, кажучи, що одні за Івана Хрестителя, інші – за Іллю, ще інші – за одного з пророків.
29 І ще спитав їх: А ви ж за кого мене маєте? Обізвався Петро та й каже Йому: Ти є Христос.
30 Тоді суворо наказав їм, щоб нікому не розповідали про нього.
31 Почав їх навчати, що Людському Синові треба буде багато постраждати, відцураються від нього старшини, архиєреї, книжники; уб’ють Його, але по трьох днях воскресне.
32 Слово говорив відверто. Петро відкликав Його у бік, почав дорікати Йому.
33 Обернувшись, поглянувши на учнів, докорив Петра словами: Іди геть від мене, сатана, бо не думаєш про те, що Боже, а про те, що людське.
34 Покликавши людей і своїх учнів, сказав їм: Хто хоче за мною іти, хай зречеться себе самого, візьме свій хрест та йде за мною.
35 Бо коли хто хоче душу свою врятувати, той погубить її; а хто погубить свою душу задля мене і Євангелії, той врятує її.
36 Бо яка користь людині, якщо придбає весь світ, але занапастить душу?
37 Або що дасть людина замість своєї душі?
38 Бо якщо хто буде соромитися мене й моїх слів перед цим перелюбним і грішним родом, тоді й Людський Син засоромиться його, коли прийде в славі свого Отця зі святими ангелами.