¹ Слово проти моавітської землі. Вночі згине моавітська земля, бо вночі буде знищений мур моавітської землі.

² Сумуйте над самими собою, бо і Левидон згине. Там де ваш жертівник, туди підете плакати, до Навава моавітського. Кричіть: На всякій голові лисина, всі рамена відрубані.

³ На її вулицях підпережіться мішками і плачте, на її покрівлях і на її улицях всі кричіть з плачем.

⁴ Бо закричав Есевон і Елеала, аж до Ясси чути її голос. Через це бедра моавітської землі кричать, душа її пізнає.

⁵ Серце моавітської землі кричить в собі аж до Сиґора, бо є трилітною теличкою. А на підйомі Луіта піднімуться до тебе плачучи, кричить дорогою Ароніїм знищення і трясіння.

⁶ Вода Немріма буде пустинею, і її трава пропаде. Не буде трави і зелені.

⁷ Чи і так має спастися? Бо наведу на долину Аравів, і візьму її.

⁸ Бо доторкнувся крик гори моавської до землі Аґаллім, і її крик аж до джерела Елім.

⁹ А вода Реммона наповниться кровю. Бо наведу на Реммон Аравів і заберу насіння моава і Аріїла і те, що осталося з Адами.