¹ Чоловік, що бажає відлучитися від друзів, шукає причини, а завжди буде погордженим.

² Мудрости не потребує той, в кого брак розуму, бо радше водиться безумністю.

³ Коли безбожний прийде в глибину зла нехтує, а на нього находить непошана і погорда.

⁴ Слово – глибока вода в серці чоловіка, ріка, що википає, і джерело життя.

⁵ Не добре чудуватися лицем безбожних, ані не є праведно зводити праведного на суді.

⁶ Губи безумного провадять його до зла, а його уста накликають смертельну сміливість.

⁷ Уста безумного є його знищенням, а його губи засідка для його душі.

⁸ Страх лінивих скидає вділ, а душі мужів-жінок голодуватимуть.

⁹ Хто себе не оздоровляє в своїх ділах є братом тих, що його замучують.

¹⁰ Господне імя у величности сили, а ті праведні, що до нього прибігають, будуть піднесені вгору.

¹¹ Маєток богатого чоловіка – сильне місто, а її велика слава кидає тінь.

¹² Перед знищенням серце чоловіка піднімається вгору, і перед славою упокоряється.

¹³ Як хто відповідає словом раніше ніж послухати, це йому встид і погорда.

¹⁴ Розумний слуга утихомирює гнів чоловіка. Малодушного ж чоловіка хто стерпить?

¹⁵ Серце розумного здобуває сприймання, а уха мудрих шукають зрозуміння.

¹⁶ Дар людини побільшує її і з володарями її садить.

¹⁷ Праведний є своїм оскаржувачем на початку мови. Коли ж нападе противник, він оскаржується.

¹⁸ Насліддя спиняє сварку, а між владами ставить границю.

¹⁹ Коли брат помагає братові (вони) наче сильне і високе місто, а кріпкі наче оснований царський дім.

²⁰ З плодів уст чоловік наповняє свій живіт, а від плодів своїх губ насититься.

²¹ Смерть і життя в руці язика, а хто над ним панує їстиме його плоди.

²² Хто знайшов добру жінку, знайшов ласки, а від Бога одержав радість. Хто викидає добру жінку, викидає добро, а хто держить розпусну дурний і безбожний. Безумність чоловіка нищить його дороги, а він Бога винуватить своїм серцем.