¹ Сину, зберігай мої слова, а мої заповіді заховай у себе. Сину, почитай Господа, і скріпишся, а поза ним не бійся іншого.

² Зберігай мої заповіді, і житимеш, а мої слова наче зінниці очей.

³ Обложи ж ними свої пальці, напиши на таблиці твого серця.

⁴ Назви мудрість твоєю сестрою, а розумність зроби собі знайомою,

⁵ щоб тебе берегла від чужої і поганої жінки, коли вона накидається на тебе ласкавими словами.

⁶ Бо з вікна з свого дому дивлячись на дороги,

⁷ кого тільки побачить з нерозумних дітей, молодого, якому бракує розуму,

⁸ що проходить попри кут в проходах її дому

⁹ і говорить в вечірній темряві, коли є нічний і темний спокій,

¹⁰ жінка його зустрічає, маючи розпусний вид, який ділає так, що ширяють серця молодих.

¹¹ Вона ж окрилена і розпущена, а її ноги не спочивають в домі.

¹² Бо якийсь час крутиться назовні, а час на дорогах ловить при кожному куті.

¹³ Пізніше, захопивши, поцілувала його, а безстидним лицем сказала до нього:

¹⁴ Ти для мене мирна жертва, сьогодні віддаю мої обітниці.

¹⁵ Задля цього я вийшла тобі на зустріч, жадаючи твого лиця, я тебе знайшла.

¹⁶ Я постелила моє ліжко простиралами, а постелила коврами з Єгипту.

¹⁷ Я посипала сафроном моє ліжко а мій дім циннамоном.

¹⁸ Ходи і насолодимося любовю аж до ранку, ходи і обнімемося в любові.

¹⁹ Бо немає мого чоловіка в домі, пішов далеко дорогою,

²⁰ взявши в свої руки досить срібла, за багато днів повернеться до свого дому.

²¹ Звела ж його численними словами, і лапками з губ звела його.

²² Він же злапаний пішов за нею наче віл, що ведеться на заріз, і наче собака на припоні,

²³ і наче олень зранений стрілою в печінку, а спішить наче птах до силки, не знаючи, що біжить за душу.

²⁴ Отже тепер, сину, послухай мене і будь уважний до слів моїх уст.

²⁵ Хай твоє серце не заверне на її дороги.

²⁶ Бо вона пожерши численних, скинула, і безчисленні ті, яких вона забила.

²⁷ Дороги аду її дім, що зводить до покоїв смерти.