¹ Молитва Мойсея, божого чоловіка. Господи, Ти став для нас пристановищем в роді і роді.

² Раніше ніж повстали гори і була зліплена земля і вселенна і від віку аж до віку Ти є.

³ Не поверни людини до впокорення. І Ти сказав: Поверніться людські сини.

⁴ Бо в твоїх очах тисяча літ як вчорашний день, який минув, і сторожа в ночі.

⁵ Роки будуть їм в погорду. Ранок хай мине наче трава,

⁶ вранці зацвите і мине, ввечорі відпаде, ствердне і посохне.

⁷ Бо ми зникли в твому гніві і стривожилися в твоїй люті.

⁸ Ти поклав перед Тобою наші беззаконня, наш вік на просвічення твого лиця.

⁹ Бо всі наші дні пропали, і ми зникли в твому гніві. Наші літа прирівнялися до павутини.

¹⁰ В них дні наших літ сімдесять років, якщо ж в силах, вісімдесять років, і більшість з них труд і біль. Бо прийшла на нас слабість, і будемо скартані.

¹¹ Хто знає силу твого гніву і від твого страху твій гнів?

¹² Так обяви почислити твою правицю і скартаних серцем в мудрості.

¹³ Повернися, Господи. Доки? І дай вмолитися за твоїх рабів.

¹⁴ Ми вранці сповнилися твого милосердя і ми зраділи і розвеселилися в усіх наших днях.

¹⁵ Ми розвеселилися за ті дні коли Ти нас упокорив, літа, в яких ми побачили зло.

¹⁶ І поглянь на твоїх рабів і на твої діла і попровадь їхніх синів,

¹⁷ і хай світлість нашого Господа Бога буде на нас, і випрями для нас діла наших рук.