¹ На кінець Ідітунові. Пісня Давида.

² Я сказав: Берегтиму мої дороги, щоб не згрішити моїм язиком. Я поставив моїм устам сторож коли грішний стоїть переді мною.

³ Я занімів і був упокорений і замовк про добро, і мій біль обновився.

⁴ Загрілося в мені моє серце, і в моїм повчанні розгориться огонь. Я сказав моїм язиком:

⁵ Господи, обяви мені мій кінець і число моїх днів, яке воно, щоб я взнав чим лишаюся.

⁶ Ось як долоню Ти поклав мої дні, і мій склад наче ніщо перед Тобою. Лише все марнота, кожний чоловік, що живе.

⁷ Одначе людина проходить в образі, лише марно турбуються. Збирає скарб і не знає, кому їх збирає.

⁸ І тепер яке моє очікування? Чи не Господь? І мій склад в Тебе є.

⁹ Визволи мене від всіх моїх беззаконь, Ти мене дав безумному в погорду.

¹⁰ Я занімів і не відкрив моїх уст, бо Ти є той, що мене створив.

¹¹ Віддали від мене твої бичування. Я знеміг від сили твоєї руки.

¹² Картаннями за беззаконня ти покарав людину, і розніс його душу наче павутину. Лише дармо тривожиться кожна людина.

¹³ Господи, вислухай мою молитву і сприйми моє благання. Не промовчи на мої слези, бо я в тебе є поселенцем і чужинцем так як всі мої батьки.

¹⁴ Остав мене, щоб я спочив раніше ніж я відійду і більше не буду.