¹ На кінець. Господнього раба Давида.

² Законопереступний говорить в собі, щоб грішити, немає божого страху перед його очима.

³ Томущо він хитро повівся з ним, щоб шукати його беззаконня і зненавидіти.

⁴ Слова його уст беззаконня і обмана, він не забажав зрозуміти, щоб робити добро.

⁵ Він задумував беззаконня на свому ліжку, став на всяку не добру дорогу, а злобою не знехтував.

⁶ Господи, твоє милосердя в небі, і твоя правда до хмар.

⁷ Твоя праведність наче Божа гора, твої суди – велика безодня. Господи, Ти спасаєш людей і скотину.

⁸ Як Ти помножив твоє милосердя, Боже. А людські сини надіються на захоронок твоїх крил.

⁹ Очманіють від обильності твого дому, і Ти їх напоїш потоком твоєї їжі.

¹⁰ Бо в Тебе джерело життя, в твоїм світлі побачимо світло.

¹¹ Додай твоє милосердя тим, що тебе знають, і твою праведність тим, що праведні серцем.

¹² Хай до мене не прийде нога гордощів, і рука грішних хай не зрушить мене.

¹³ Там впали ті, що чинять беззаконня, викинені були і не можуть встати.