¹ Чи ти його не побачив, ані не здивувався ти над сказаним (про нього)?

² Чи ти не побоявся, томущо воно приготовлене Мені? Бо хто є той, що Мені протиставиться?

³ Чи хтось стане проти Мене і встоїться, чи не вся піднебесна моя?

⁴ Не замовчу задля нього, і слово сили помулує рівного собі.

⁵ Хто відкриє лице його одіння? А до складки його броні хто ввійде?

⁶ Хто відкриє двері його лиця? Довкруги його зубів – страх.

⁷ Його внутреності – мідяні щити, а його звязь наче камінь сміріт.

⁸ Один до одного пристають, а дух не пройде крізь нього.

⁹ Чоловік пристане до свого брата, вони держаться разом і не відділяться.

¹⁰ Як пчихає він світиться світло, а його очі вигляд ранньої зорі.

¹¹ З його уст виходять горіючі світила і викидаються решітки огня.

¹² З його ніздрів виходить дим печі, що горить огнем угля.

¹³ Його душа вугілля, а з його уст виходить полумінь.

¹⁴ В його шиї замешкує сила, знищення перед ним біжить.

¹⁵ Мязи його тіла зліпилися. Як зливає (хтось) на нього, він не порушиться.

¹⁶ Серце його закріплене наче камінь, а стало наче непорушне ковадло.

¹⁷ Як він повертається (це) страх чотироногим звірам, що скачуть на землі.

¹⁸ Якщо його зустрінуть списи, нічого не зроблять вкинений спис і броня.

¹⁹ Бо ж він вважає залізо за полову, а мідь за гниле дерево.

²⁰ Його не рушить мідяний лук, а він вважає того, що кидає каміння, за траву.

²¹ Тростиною вважаються молоти, а він висміює махання огнем.

²² Його лежанка – острі цвяхи, а все золото моря під ним наче глина без міри.

²³ Приводить до кипіння безодню наче мідь, він море вважає за посудину з мастю,

²⁴ а тартар безодні за полоненого. Він вважає безодню за прохід.

²⁵ На землі немає нікого подібного до нього, зробленого, щоб ним гралися мої ангели.

²⁶ Він бачить все високе, а сам є царем всого, що у водах.