¹ Після цього Йов відкрив свої уста

² і прокляв свій день, кажучи:

³ Хай пропаде день в якому я народився, і ніч, в якій сказали: Ось хлопя.

⁴ Хай буде той день темрявою, і хай Господь згори його не шукає, ані хай не прийде світло на нього.

⁵ Хай же його охопить темрява і тінь смерті, хай на нього найде темрява.

⁶ Хай буде проклятим день і та ніч, хай понесе його темрява. Хай не буде днем року, ані хай не причислиться до днів місяця.

⁷ Але хай та ніч буде болем, і хай не прийде на неї веселість ані радість.

⁸ Але хай проклене її той, що проклинає той день, той, хто бажає заволодіти великим китом.

⁹ Хай потемніють звізди тієї ночі, хай останеться (темною) і до світання хай не прийде, і хай не побачить ранної зорі, як сходить,

¹⁰ томущо не замкнула дверей лона моєї матері. Бо відняло б біль від моїх очей.

¹¹ Бо чому я не помер в лоні, а вийшов з лона і зразу не помер?

¹² Чому ж мене зустріли коліна? Навіщо ж ссав я груди?

¹³ Тепер же, лягши, мовчав би я, заснувши ж, спочив би я

¹⁴ з царями, радниками землі, які хвалилися мечами,

¹⁵ чи з володарями, в кого багато золота, які наповнили свої доми сріблом,

¹⁶ чи наче недонесений, що виходить з лона матері, чи наче немовлята, які не побачили світла.

¹⁷ Там безбожні спалили гнів люті, там спочили змучені тілом.

¹⁸ Спільно ж старинні не почули голосу податківця.

¹⁹ Там є малий і великий і раб, що боявся свого пана.

²⁰ Бо чому дано світло тим, що в гіркоті, а життя тим, що в душевних болях,

²¹ які бажають смерті і не осягають, копають наче за скарбами,

²² дуже радими ж стали б, якщо б здобули?

²³ Смерть для чоловіка спочинок, бо замкнув Бог довкруг нього.

²⁴ Бо стогін приходить перед моєю їжею, пускаю ж я слези, огорнений страхом.

²⁵ Бо страх, над яким я роздумував, прийшов на мене, і він, кого я боявся, зустрів мене.

²⁶ Я не був в мирі, ані не замовк, ані я не спочив, а на мене прийшов гнів.