¹ А Господь відставив сон від царя тієї ночі, і він сказав свому читцеві внести літописні писання днів, щоб йому читати.

² А знайшов писання, що писало про Мардохея, як той сповістив цареві про двох царських евнухів, коли вони стерегли і шукали накласти руки на Артаксеркса,

³ цар сказав: Яку славу чи ласку ми вчинили Мардохеєві? І слуги царя сказали: Ти для нього не зробив нічого.

⁴ Коли ж цар досліджував доброту Мардохея, ось Аман в дворі. Сказав же цар: Хто в дворі? Аман же ввійшов, щоб сказати цареві, щоб повісити Мардохея на дереві, яке він приготовив.

⁵ І сказали слуги царя: Ось Аман став в дворі. І сказав цар: Покличте його.

⁶ Сказав же цар Аманові: Що вчиню я чоловікові, якого я бажаю прославити? А в собі Аман сказав: Кого бажає цар прославити як не мене?

⁷ Сказав же він до царя: Відносно чоловіка, якого цар бажає прославити,

⁸ хай раби царя принесуть одіж з виссону, якою цар зодягається, і коня, на якого цар сідає,

⁹ і хай дадуть одному з славних друзів царя і хай він зодягне чоловіка, якого цар любить, і хай посадять його на коня і хай проповісться по вулицях міста, кажучи: Так буде з кожним чоловіком, якого цар прославляє.

¹⁰ А цар сказав Аманові: Вчини так, як ти сказав, Мардохеєві юдеєві, що служить в дворі, і хай не випаде (нічого) з твого слова, що ти сказав.

¹¹ Аман же взяв одіж і коня і зодягнув Мардохея і посадив його на коня і пройшов по вулицях міста і проголосив, кажучи: Так буде з кожним чоловіком, якого цар бажає прославити.

¹² Повернувся ж Мардохей до двору, а Аман повернувся до своїх, сумуючи понад голову.

¹³ Й Аман розповів те, що йому трапилося, Зосарі своїй жінці і друзям, і сказали йому друзі і жінка: Якщо Мардохей з роду юдеїв, ти почав впокорятися перед ним, падаючи, впадеш. Не зможеш оборонитися від нього бо з ним живий Бог.

¹⁴ Ще як вони говорили приходять евнухи, що приспішували Амана на бенкет, який приготовила Естера.