¹ І сказав Ілія пророк Тесвіт з Тесвони Ґалаадської до Ахава: Хай живе Господь Бог сил, Бог Ізраїля, якому я стою перед ним, якщо буде в цьому році роса і дощ, але хіба що словом моїх уст.

² І прийшло господне слово до Ілії:

³ Іди звідси на схід і сховайся при потоці Хоррат, що перед лицем Йордану.

⁴ І буде, що питимеш з потока воду, і крукам заповідаю прогодувати тебе там.

⁵ І зробив Ілія за словом Господа і сів при потоці Хоррат перед лицем Йордану.

⁶ І круки приносили йому хліби вранці і мясо ввечорі, і з потоку він пив воду.

⁷ І сталося по днях і потік висох, бо не було дощу на землі.

⁸ І було господне слово до Ілії:

⁹ Встань і піди до Сарепти Сидонської. Ось Я заповів там жінці вдові тебе прогодувати.

¹⁰ І він встав і пішов до Сарепти до брам міста, і ось там жінка вдовиця збирала дерево. І закричав за нею Ілія і сказав їй: Принеси ж мені трохи води в збанку і випю.

¹¹ І вона пішла взяти, і закричав за нею Ілія і сказав: Візьми ж мені кусень хліба в твою руку.

¹² І сказала жінка: Хай живе Господь Бог твій, якщо є в мене хліб, але хіба лиш пригорща муки в відрі і трохи олії в посудині. І ось я збираю два полінця і ввійду і зроблю собі його і моїм дітям, і зїмо і помремо.

¹³ І сказав до неї Ілія: Кріпися, ввійди і зроби за твоїм словом. Але зроби мені з того перше малу паланицю і винесеш мені, собі ж і твоїм дітям зробиш пізніше.

¹⁴ Бо так говорить Господь: Відро муки не зменшиться і посудина олії не змаліє аж до дня, коли Господь дасть дощ на землю.

¹⁵ І пішла жінка і зробила. І їв він і вона і її діти.

¹⁶ І відро муки не зменшилося і посудина олії не змаліла за Господним словом, яке Він сказав рукою Ілії.

¹⁷ І сталося після цього і захворів син жінки пані дому, і його хвороба була дуже сильна аж доки не забракло в ньому духа.

¹⁸ І вона сказала до Ілії: Що мені і тобі, чоловіче божий, чи ти ввійшов до мене, щоб згадати мої несправедливості і забити мого сина.

¹⁹ І сказав Ілія до жінки: Дай мені твого сина. І він взяв його з її лона і поніс його на горище, в якому він сидів, і поклав його на своє ліжко.

²⁰ І закричав Ілія і сказав: Горе мені, Господи свідку вдови, в якої я живу з нею, ти зло вчинив, щоб забити її сина.

²¹ І він вдихнув тричі на дитину і покликав Господа і сказав: Господи, Боже мій, хай же повернеться душа цієї дитини до неї.

²² І сталося так, і закричала дитина.

²³ І він повів її з горища до дому і її дав її матері. І сказав Ілія: Глянь, твій син живе.

²⁴ І сказала жінка до Ілії: Ось я пізнала, що ти є божим чоловіком і господне слово в твоїх устах правдиве.