¹ Послухай небо, і скажу і хай земля почує слова з моїх уст.

² Хай мої слова вважаються як дощ, і хай мої слова зійдуть як роса, наче зливний дощ на зелень і наче сніг на траву.

³ Бо я закликав імя Господа. Дайте прославу Богові вашому.

⁴ Бог, правдиві його діла, і всі його дороги суди. Бог вірний, і немає несправедливости. Справедливий і праведний Господь.

⁵ Згрішили не йому, сплямлені діти, звихнений і розбещений рід.

⁶ Це так віддаєте ви Господеві, дурний і не мудрий нарід? Чи не сам Він – твій Батько придбав тебе і зробив тебе і створив тебе?

⁷ Згадайте стародавні дні, пізнайте літа роду родів. Запитай твого батька, і сповістить тобі, твоїх старшин, і скажуть тобі.

⁸ Коли Найвищий поділив народи, як розсипав синів Адама, поклав границі народам за числом божих синів,

⁹ і Яків став господньою частю, його народом, Ізраїль – частю його насліддя.

¹⁰ Він піддержав його в пустинній землі, в спразі спеки, в безводних місцях. Окружив його і повчив його і оберіг його наче зіницю ока,

¹¹ наче орел, щоб пильнувати своє гніздо і вболівав своїми пташенятами, розпустив свої крила, прийняв їх і підняв їх на свої рамена.

¹² Господь єдиний провадив їх, і не було з ними чужого бога.

¹³ Навів їх на силу землі, наситив їх плодами поля. Ссали мед з каменя і олію з твердого каменя,

¹⁴ масло корів і молоко овець з жиром ягнят і баранів, бичачих і козлячих синів з жиром нирок пшениці, і пили кров винограду – вино.

¹⁵ І попоїв Яків і наситився, і відштовхнувся улюблений, згрубів, потовстів, розширився. І покинув Бога, що його створив, і відступив від Бога свого спасителя.

¹⁶ Розгнівали Мене чужими, їхніми гидотами огірчили Мене.

¹⁷ Жертвували демонам і не Богові, богам, яких не знали. Нові, свіжі прийшли, яких не знали їхні батьки.

¹⁸ Ти оставив Бога, що породив тебе, і забув Бога, що тебе кормив.

¹⁹ І побачив Господь і заревнував і розгнівався через гнів його синів і дочок.

²⁰ І сказав: Відверну від них моє лице, і покажу, що буде з ними в кінці. Бо це розгнузданий рід, сини, яким немає віри в них.

²¹ Вони роздражнили Мене не богом, розлютили Мене їхніми ідолами. І Я роздражню їх не народом, нерозумним народом розлючу їх.

²² Бо запалав огонь мого гніву, горітиме до аду вдолі, пожере землю і її плоди, запалить основи гір.

²³ Зберу на них зло, і мої стріли закінчу в них.

²⁴ Танути будуть від голоду і (будуть) їжею птахів, і упадок неминучий. Пішлю на них зуби звірів, зі злістю тих, що плазують по землі.

²⁵ Зізовні меч позбавить їх дітей, і з кімнати страх. Молодий з дівчиною, той, що ссе з старцем.

²⁶ Я сказав: Розкину їх, заберу в людей їхню память.

²⁷ Тільки через гнів ворогів, щоб не жили довго, і щоб противники спільно не напали, щоб не сказали: Наша рука висока, і не Господь вчинив це все.

²⁸ Бо він нарід що згубив пораду, і немає в них зрозуміння.

²⁹ Не мали розуму це пізнати. Хай збережуть на будучий час.

³⁰ Як один прожене тисячу, і два повернуть до втечі десятки тисяч, якщо Бог не видав їх, і Господь не передав їх?

³¹ Бо їхні боги не є як Бог наш, а наші вороги нерозумні.

³² Бо їхній виноградник з виноградника Содомів, і їхня лоза з Ґоморри. Їхня китиця – китиця жовчі, гроно їхньої гіркоти.

³³ Їхнє вино зміїний гнів, і невилічимий гадючий гнів.

³⁴ Чи ось це не зібралося у Мене і не запечатане в моїх скарбах?

³⁵ Віддам в день пімсти, в часі, коли спотикнеться їхня нога. Бо день їхньої погибелі близький, і є готовий вам.

³⁶ Бо Господь судитиме свій нарід, і утішиться своїми рабами. Бо побачив їх спараліжованими і послаблими в нападі і обезсиленими.

³⁷ І сказав Господь: Де їхні боги, на яких ви надіялися на них,

³⁸ яких жир жертов їхніх ви їли, і пили вино їхніх жертов? Хай встануть і поможуть вам, і хай будуть вам оборонцями.

³⁹ Гляньте, гляньте, що Я є, і немає Бога за вийнятком Мене. Я забю і вчиню живим, побю і Я вилікую, і немає нікого хто вирве з моїх рук.

⁴⁰ Бо піднесу до неба мою руку і покленуся моєю правицею і скажу: Я живу на віки,

⁴¹ бо вигострю наче блискавку мій меч, і моя рука наповниться суду, і віддам пімсту ворогам, і віддам тим, хто Мене ненавидять.

⁴² Запаморочу стріли мої в крові, і мій меч зїсть мясо, від крови ранених і полону, від голови володарів ворогів.

⁴³ Розвеселися небо, разом з ним, і хай поклоняться йому всі божі сини. Зрадійте народи, з його народом, і скріпляться в ньому всі божі ангели. Бо мстить кров своїх синів і відомстить і віддасть пімсту ворогам, і віддасть тим, що ненавидять, і Господь очистить землю свого народу.

⁴⁴ І Мойсей написав цю пісню в тому дні і навчив її ізраїльських синів. І ввійшов Мойсей і сказав всі слова цього закону до уш народу, він та Ісус син Навина,

⁴⁵ і Мойсей закінчив говорити до всього Ізраїля

⁴⁶ і сказав до них: Прийміть до серця всі ці слова, які я вам сьогодні заповідаю, які заповісте вашим синам, щоб зберігали і чинили всі слова цього закону.

⁴⁷ Бо це слово для вас не є порожне, бо це ваше життя, і через це слово довго житимете на землі, до якої ви туди переходите Йордан, щоб унаслідити.

⁴⁸ І сказав Господь до Мойсея в тім дні, мовлячи:

⁴⁹ Вийди на цю гору Аварім, гора Навав, яка є в Моавській землі напроти лиця Єрихону, і поглянь на Ханаанську землю, яку Я даю Ізраїльським синам в насліддя,

⁵⁰ і помри в горі, на яку туди виходиш, і додайся до твого народу, так як помер твій брат Аарон на горі Ор і додався до свого народу,

⁵¹ томущо ви не послухались мого слова між ізраїльськими синами при воді спротиву Кадиса в пустині Сін, томущо не освятили Мене в ізраїльських синах.

⁵² Бо побачиш землю перед собою і туди не ввійдеш.