Згідно з текстами «Добротолюбія», молитва — це не просто промовляння слів, а «бесіда ума з Богом», таїнственне «училище», що веде людину до її кінцевої мети — обоження (theosis). У контексті духовного шляху правильна молитва базується на поєднанні техніки, внутрішньої уваги та морального стану людини.

Ось детальні настанови з джерел про те, як правильно молитися:

1. Ісусова молитва: формула та її варіації

Головним інструментом внутрішнього ділання є Ісусова молитва. Отці пропонують таку повну формулу:

• «Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене».
• Для початківців або за потреби зосередитися допускаються скорочені варіанти: «Ісусе, Сину Божий, помилуй мене» або навіть просто «Ісусе мій».
• Важливо не змінювати слова часто, щоб ум не звик до ухиляння.

2. Психофізична техніка («Природне мистецтво»)

Для того, щоб зібрати розпорошений ум і ввести його всередину серця, святі отці розробили спеціальний метод:

• Місце та поза: Слід сісти в тихому, слабко освітленому місці на низькому стільчику (висотою в одну п’ядь). Голову треба схилити, плечі напружити, а ум спрямувати з голови до серця.
• Дихання: Рекомендується стримувати подих, щоб не дихати надсадно. Повітря слід вдихати ніздрями, подумки супроводжуючи його до серця, і разом із подихом вводити туди ім’я Ісуса.
• Зосередженість: Привчивши ум перебувати всередині, людина відчуває «невимовну солодкість», і її більше не тягне блукати зовні.

3. Уважність та Тверезість (Nepsis)

Правильна молитва неможлива без уваги, яка має бути нерозлучною з нею, як тіло з душею.

• Сторожа серця: Ум повинен стояти «на дверях серця» і розпізнавати помисли («прилоги»), що наближаються.
• Заперечення помислам: Як тільки з’являється лукава думка, її треба відразу «бити» іменем Ісусовим, не вступаючи з нею в діалог.
• Мирний стан: Перед молитвою необхідно примиритися з усіма, хто тебе образив, бо «злопам’ятність потьмарює ум молільника».

4. Відмова від образів (Захист від омани)

Однією з найважливіших настанов є повна відмова від будь-яких візуальних образів.

• Під час молитви не можна уявляти собі Христа, ангелів, світло чи вогонь.
• Божество неописанне, тому ум має залишатися «безвидним», «безóбразним» і «глухим та німим» до всього чуттєвого.
• Будь-яке світло чи бачення, що приходить ззовні без смирення, вважається бісівською оманою (prelest).

5. Постійність: Молитва як спосіб життя

Молитва не повинна обмежуватися лише часом перебування в храмі чи келії:

• Слід призивати ім’я Боже під час їжі, роботи, подорожі чи відпочинку.
• «Нехай пам’ять про Ісуса з’єднається з твоїм диханням» — це дозволяє перетворити все життя на безперестанне служіння.

6. Соціальний та етичний вимір

Хоча «Добротолюбіє» часто сприймають як книгу для самітників, вона дає відповіді на запитання, як поєднувати молитву з життям серед людей:

• Пріоритет любові: Якщо ти молишся, і до тебе прийшов брат, слід «залишити дар молитви і дати бесіду любові», бо Бог хоче милосердя більше, ніж жертви.
• Молитва за ворогів: Найвищою мірою молитви є щире благання за тих, хто тебе скривдив. Це очищує душу швидше за будь-які подвиги.
• Універсальність: Цей шлях відкритий не лише ченцям, а й мирянам, оскільки кожна людина покликана знайти «Царство Боже всередині себе».

Отже, правильно молитися за «Добротолюбієм» означає шукати Бога в глибині власного серця через постійне призивання імені Ісуса Христа, зберігаючи ум чистим від помислів, а серце — повним любові до Бога і ближнього.